РЕЛІГІЙНО-КУЛЬТУРНИЙ ФАКТОР У ПОЛІТИЦІ ТУРЕЧЧИНИ ЩОДО БАЛКАН НА НОВОМУ ЕТАПІ ВЗАЄМОВІДНОСИН (2016–2020)

Анотація

Метою роботи є аналіз культурно-релігійного впливу Туреччини на території Балканського регіону в період з 2016 по 2020 рр. Методи дослідження, які були використані: метод дедукції (авторка спершу досліджувала картину загальних тенденцій у Балканському регіоні, а вже потім детально аналізувала їхні особливості в окремих країнах) та індукції (у висновках усе було узагальнено), методи аналізу та синтезу (аналіз використовувався в основній частині тексту, а синтез – переважно у висновках), контент-аналіз (проаналізовано, що саме говорили у своїх промовах провідні політичні діячі), із спеціально історичних – порівняльно-історичний (релігійно-культурний вплив аналізувався синхронно в різних країнах), а також метод герменевтики в роботі з джерелами. Результати: з’ясовано, якими методами та з якою інтенсивністю здійснювався релігійно-культурний вплив Туреччини в різних країнах Балканського регіону; виявлено, які країни належали до першочергових інтересів Анкари, а які – до другорядних; проаналізовано діяльність основних установ та організацій, через які здійснювався вплив; прослідковано мотиваційний аспект геополітичних дій Туреччини на Балканах – як очевидний, так і прихований. Висновки. Виявлено, що на новому етапі свого політичного розвитку Анкара почала приділяти більшу увагу країнам, які були вигідними для неї з прагматичної точки зору, тобто тим, у які вигідно вкладати інвестиції. На таких країнах, як Албанія, Боснія і Герцеговина, Косово в цей період переважно зосереджується культурно-релігійний вплив (реставрація мечетей та подекуди і християнських святинь, збільшення культурних проектів, приміром, від Інституту Юнуса Емре, популяризація турецької освіти через фонд Maarif тощо). Акцент робився на захисті інтересів мусульман по всьому світу та протистоянні європейській «ісламофобії». Це було важливі та корисні кроки для розвитку країн, але як від політичних діячів, так і від звичайних громадян часто лунали слова критики в бік Туреччини. Кошти, що Анкара вкладала в цю групу балканських країн, були незначними порівняно з тими, що інвестувалися у проекти та співпрацю з економічними партнерами.