НА КІСТКАХ: ВТОРИННЕ ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ В УКРАЇНСЬКІЙ РСР У 1920-Х–НА ПОЧАТКУ 1930-Х РОКІВ

Анотація

Мета статті – проаналізувати становлення державної політики вторинного використання кісток у ранньорадянській Україні з акцентом на потреби радянської промисловості, простори, методи та проблеми збирання, головних акторів та відносини між ними під час цієї діяльності. Новизна дослідження полягає у відсутності спеціального ґрунтовного аналізу, присвяченого саме кісткам, тому стаття заповнює існуючу наукову прогалину. Методологія: основою розвідки стали документи українських архівів, що раніше не вводилися в науковий обіг, матеріали радянської преси та науково-популярної літератури відповідного періоду, а також статистичні колекції. Висновки: Зроблено висновок, що кейс збирання кісток є показовим з перспективи ранньорадянської системи управління ресурсами та відображає в мініатюрі організацію ресайклінгу відходів у 1920-х – на початку 1930-х років. Показано, що вже в цей період у СРСР формувалася модель видобутку ресурсів із периферійних республік, де відходи розглядалися як цінний ресурс нарівні із зерном, лісами, вугіллям, газом і водою. Виявлено тяглість практик збору до традицій Російської імперії та одночасно показано зв’язок між індустріалізацією, урбанізацією та появою нових просторів і методів збирання відходів. Показано, що навіть у період НЕПу адміністративна модель ресайклінгу демонструвала прагнення влади контролювати потоки ресурсів через планову економіку та вертикаль управління, залучаючи державних і приватних заготівельників. Водночас несумісні підходи, дисбаланси між собівартістю та закупівельною ціною, низька мотивація працівників і населення призводили до системних проблем, невиконання планів та гострої конкуренції між заготівельниками, які одночасно були партнерами і конкурентами. Поставлено питання про економічну ефективність ранньорадянського ресайклінгу кісток, яка компенсувалася важливою політичною функцією: підпорядкування економіки республіки директивам центру, демонстрацію мобілізаційного потенціалу периферійних ресурсів та спроможності радянської системи їх ефективно залучати.