ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВОСЛАВНИХ МОНАСТИРІВ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (1992–2018 Р.)

Анотація

Мета. У статті автор намагався дослідити становлення православних монастирів та інституту чернецтва в УПЦ КП періоду незалежності України. 1988 рік – знаковий рік, як ювілейний, так і переломний для церкви і українського чернецтва. Урядом УРСР Українському екзархату РПЦ була повернута частина культових споруд і територія Києво-Печерської Лаври. Наше дослідження концентрує свою увагу на процесі становлення і відродження монастирів і чернецтва загалом у Західній Україні. Актуальність вивчення діяльності монастирів на заданій території зумовлена недостатньою увагою науковців до цієї проблематики. У процесі дослідження знаходимо відповідь на питання руйнації і знищення монастирів і чернецтва як такого атеїстичною владою радянського періоду. Чернецтво як феномен все більше привертає увагу пересічних людей. Аскетика – це та рушійна сила, яка допомагає ченцям звершувати свій нелегкий подвиг. У статті висвітлено особливості монастиря і скита. Проведений порівняльний аналіз як у міжконфесійному вимірі, так і в конфесійному. Чернецтво – це підвалини Церкви. У статті автору вдалось зазначити характерну проблематику монастирів УПЦ КП – це недостатня кількість насельників. Недостатнє виконання монастирського правила і чернечих обов’язків тісно пов’язане із чисельністю насельників у монастирях. Мета статті – дослідити становлення православних монастирів та інституту чернецтва в УПЦ КП періоду незалежності України на території Західної України. Методи. Методологічна основа дослідження побудована на принципах об’єктивності та історизму із застосуванням методів аналізу історичних джерел, опису історичних подій, порівняння особливостей розвитку монастирів і чернецтва загалом як у міжконфесійному вимірі, так і у УПЦ КП загалом у період з 1992 до 2018 рр. Результати. З’ясовано, що чернецтво та монастирі розпочали своє відродження з постанням незалежності України. Проведений міжконфесійний аналіз росту чернецтва і монастирів. Виявлено, що регіоном активного поширення чернецтва стали області із найвищим рівнем релігійності населення та релігійних громад – Закарпатська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська. У конфесійному вимірі –УГКЦ. Серед УПЦ КП по єпархіях склалось дещо по-іншому. Лідером залишаються Волинська і Рівненська, а згодом це Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська. Висновки. Розглянувши особливості діяльності православних монастирів на території Західної України за часів незалежності України в 1992 ̶2018 рр., встановлено, що процес формування чернецтва і їх монастирів перебуває в стадії відродження і становлення. Визначено основні інституційні зміни в житті монастирів та чернецтва західного регіону досліджуваного періоду.