Південний архів (історичні науки)

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ТА ВІЙНА РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ВИКЛИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

2025-07-01T07:54:15+00:00

Метою статті є здійснення аналізу аспектів історичної пам’яті українців через призму російсько-української війни в контексті процесу європейської інтеграції. Важливість реалізації цієї мети полягає в складності формування національної ідентичності українського народу як частини сім’ї європейських народів, що є необхідною умовою для забезпечення ефективності процесів націєтворення і ведення державної політики України в напрямі функціонування системи національної безпеки. Методологічною основою дослідження виступили такі загальні та спеціальні методи наукових досліджень, як моніторинг, абстрагування та абстрактно-логічний, історико-типологійчний та інституціональний методи. Зважаючи на комплексність дослідження, було прийнято рішення застосовувати міждисциплінарний підхід як ефективну форму поєднання одразу декількох наукових дисциплін. Аналіз попередніх наукових праць із вибраної теми показав широкий інтерес до неї в міжнародній науковій спільноті, що визначається актуальністю теми російсько-української війни як для вітчизняних, так і закордонних дослідників. Наукова новизна дослідження полягає в пропозиції альтернативного алгоритму формування політики історичної пам’яті в Україні: не як колишньої колонії РФ, а держави, народ якої завжди був частиною європейської цивілізації. Результати праці демонструють виняткову роль історичної пам’яті як ефективного інструменту націєтворення і державної політики, який було надано українським інституціям тільки після початку російської гібридної агресії та анексії Криму, що стало основним чинником трансформації колективної пам’яті українців та популяризувало ідеї європейської інтеграції. Серед основних перспектив політики пам’яті в Україні в контексті європейської інтеграції було відзначено впровадження наративів мирного співіснування із сусідами, з якими історично українці боролися, та спільне вивчення і прощення злочинів минулого, на кшталт Волинської чи Крюківської трагедій. У висновках виявлено перспективи наступних досліджень, що полягають у створенні порівняльної характеристики різноманітних аспектів, які формують історичну пам’ять України та сусідніх держав з метою визначення їх відмінностей, що може стати основою стратегії співпраці з ними та формування планів взаємодії в контексті посилення процесів європейської інтеграції.

БІОГРАФІЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ЖИТТЯ ТА НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСІЙОВИЧА ШУММЕРА

2025-07-01T07:58:34+00:00

Мета. Дослідити життєвий і науковий шлях українського орнітолога та природоохоронця Олександра Олексійовича Шуммера (1875–1938), проаналізувати його внесок у розвиток вітчизняної орнітології, болотознавства, природоохоронної справи, а також окреслити його місце в історії науки в контексті соціальних і політичних викликів першої третини ХХ ст. Додатково поставлено завдання актуалізувати значення особистості О.О. Шуммера для сучасної національної історичної пам’яті. Методи. У дослідженні використано міждисциплінарний підхід, що поєднує елементи історії науки, біографістики, соціальної історії та студій пам’яті. Застосовано методи біографічного аналізу, історико-документального дослідження, контент-аналізу архівних матеріалів, зокрема документів особистого характеру, матеріалів слідчих справ, спогадів сучасників та наукових праць О.О. Шуммера. Використано також порівняльно-історичний метод для аналізу змін у науковій та громадській діяльності вченого залежно від суспільно-політичного контексту. Результати. Встановлено основні етапи формування особистості О.О. Шуммера як науковця, охоронця природи та громадського діяча. Висвітлено його участь у наукових дослідженнях, зокрема у вивченні птахів та болотних екосистем Півдня України. Окрему увагу приділено його діяльності у заповіднику «Асканія-Нова», популяризації природничих знань серед населення, а також ініціативам із практичної охорони природи. Досліджено обставини його політичних переслідувань у 1930-х рр., що стали частиною ширших репресивних процесів проти української інтелігенції за часів сталінського режиму. Звернено увагу на замовчування постаті вченого у радянський період та сучасні спроби повернення його імені в історичну пам’ять. Висновки. Дослідження біографії Олександра Олександровича Шуммера підтверджує його визначну роль у становленні української орнітології та природоохоронної справи. Вчений поєднував активну наукову діяльність із практичною роботою з охорони природи та популяризацією знань. Трагічна доля О.О. Шуммера є відображенням драматичних процесів репресій проти української наукової спільноти. Визнання його внеску є важливим кроком до відновлення історичної справедливості й утвердження національної пам’яті.

ПЕРШІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ХАРКІВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ: ЗА МАТЕРІАЛАМИ БЮЛЕТЕНЯ МУЗЕЮ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ ІМ. Г. С. СКОВОРОДИ

2025-07-01T08:02:00+00:00

Мета розвідки полягає в детальному аналізі текстів усіх номерів «Бюлетеню Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди» для оприлюднення маловідомих деталей роботи цієї установи. Методологічною основою роботи є загальнонаукові принципи історизму, системності, об’єктивності; спеціально-історичні методи: проблемно-історіографічний, порівняльно-історичний. Результати. Статті працівників Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди, оприлюднених у Бюлетені музею, за формою та змістом часто являли собою звіти-хроніки. 1920-ті роки – час активних пошуків та нововведень у музейній справі, що знайшло відображення в публікаціях Бюлетеню. Автори статей піднімали питання організації етнографічних експедицій, необхідності більш активного обстеження Слобожанщини краєзнавцями, активізації виставкової, лекційної та інших видів просвітницької роботи тощо. Бюлетень є важливим історичним джерелом, оскільки містив важливу і достовірну інформацію з історії створення та роботи Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди до 1928 р. Музей Слобідської України імені Г. С. Сковороди завдяки цілеспрямованій, різнобічній роботі його працівників у 1920-х рр. став не лише одним з головних музеїв республіки, а й фактично науково-дослідною установою. Висновки. Аналіз статей співробітників Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди, опублікованих у Бюлетені музею, засвідчує активну роботу його працівників за багатьма напрямами: успішне поповнення фондів; проведення у 1920-х роках великої кількості консультацій, лекцій, екскурсій, виставок; результативна науково-дослідна, пам`яткоохоронна та видавнича справа. Завдяки взаємодопомозі етнолого-краєзнавча секція Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури і Музей Слобідської України стали центрами етнологічних та краєзнавчих досліджень на Харківщині у 20-х роках ХХ ст.

ЧИННИК ДОБРОВОЛЬЦІВ У РОЗГОРТАННІ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ ОПОРУ В 40-Х РР. ХХ СТ. ТА У ПРОТИСТОЯННІ ПОВНОМАСШТАБНОМУ РОСІЙСЬКОМУ ВТОРГНЕННЮ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

2025-07-01T08:05:06+00:00

Метою пропонованого матеріалу визначається співставлення та аналіз добровільних засад прилучення до збройної боротьби за здобуття (40-ві рр. ХХ ст.) та збереження (2022, 2023 рр.) національної державності. Методами дослідження у рамах вказаної тематики стали історичний та логічний, а також проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний та метод просопографічного аналізу. Результатом дослідження слід вважати окреслення специфіки комплектування особовим складом тактичних одиниць Української народної самооборони.Охарактеризовано початковий етап функціонування цієї військово-вишкільної структури, що постала в Галичині літом 1943 р. із ініціативи «революційного» крила Організації українських націоналістів. Окреслено процес залучення до числа її учасників добровольців націоналістичного руху в регіоні (першочергово береться до уваги територія сучасної Івано-Франківщини). Визначено передумови та причини такого вибору більшістю згаданої соціальної страти. Наголошено на складових ідеологічного характеру в процесі утілення відповідної позиції. Із опертям на документи епохи та свідчення сучасників, проаналізовано сукупність згаданих ідеологічних передумов із загальними напрямними та цілями діяльності як радикального крила вітчизняного націоналістичного руху, так і загальнонаціональними інтересами того часу. Здійснено загальне співставлення останніх із подіями протистояння російській агресії у теперішності. Загально окреслено персоналістичний вимір справи укомплектування тактичних одиниць Української народної самооборони. Здійснено спробу оглядового аналізу життєвого шляху, ціннісних орієнтирів та ідеалів окремих осіб, які прилучилися до протидії російському вторгненню на засадах добровільної згоди у лютому-березні 2022 р. При цьому взято до уваги організаційну приналежність згаданих персоналій. Йдеться про представників Національної Скаутської Організації «Пласт». Це, у свою чергу, уможливило здійснення спроби загального порівняльного аналізу ідеологічного підґрунтя згаданої позиції учасників руху Опору в часі Другої світової та сучасної російсько-української війн. Висновки дослідження полягають у констатуванні схожих тенденцій у процесі утвердження державницьких устремлінь національної спільноти в період 40-х рр. ХХ ст. та 20-х рр. ХХІ ст.; відзначено важливість ідеологічного компоненту добровольчого руху та значенні належної діяльності громадських організацій національно-патріотичного характеру в забезпеченні реалізації ключових засад національного державотворення.

РОЗВИТОК МЕЧА КАРОЛІНЗЬКОГО ТИПУ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

2025-07-01T08:09:21+00:00

У представленій роботі досліджується історія розвитку європейського меча каролінзького типу, що набув поширення в період раннього середньовіччя (VIII–XI ст.). Особливу увагу приділено аналізу конструктивних особливостей каролінзьких мечів, їхнього символічного та функціонального значення в культурі і військовій справі.Метою даного дослідження є аналіз трансформації меча як важливого військового та соціокультурного феномену раннього середньовіччя, із акцентом на міжцивілізаційні контакти між Заходом і Сходом. У статті проаналізовано археологічну знахідку – «меч Святослава» яка стала предметом сучасних наукових дискусій. Робота також висвітлює питання соціального статусу меча як ознаки престижу і влади, зокрема його використання в поховальних обрядах, що підкреслюють символічну цінність меча в культурі воїнів раннього середньовіччя. У представленому дослідженні, для досягнення сформульованої мети, було застосовано сучасні методологічні підходи, а також загальні та спеціалізовані наукові методи. Синтетичний характер методології дослідження забезпечив можливість формулювання висновків, що стосуються проблематики вивчення еволюції довгоклинкового озброєння раннього середньовіччя, зокрема каролінзького меча. Результати дослідження. Представлена робота висвітлює еволюцію європейського меча від римської спати до каролінзького типу як ключового елемента військової та соціальної історії раннього середньовіччя. Проведений аналіз конструктивних, функціональних і символічних характеристик каролінзьких мечів дозволив розкрити їхнє значення в культурі, військовій справі та ритуальних практиках того періоду. Висновки. Археологічні матеріали та писемні джерела дозволяють трактувати меч як символ влади, соціального рангу й духовної ідентичності, а його присутність у поховальному обряді – як ознаку престижу й сакрального змісту. Дослідження підкреслило роль меча у культурних традиціях воїнів на теренах України в період раннього середньовіччя, а також виявило перспективи подальших досліджень означеної проблематики.

МЕХАНІЗАЦІЯ БЕЛЬГІЙСЬКИХ СКЛЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ КОСТЯНТИНІВКИ В ПЕРІОД ПРОМИСЛОВОГО ПІДЙОМУ (1909–1914)

2025-07-01T08:12:51+00:00

Метою роботи є дослідити процеси механізації бельгійських скляних підприємств Костянтинівки в період загального промислового підйому 1909–1914 рр. Це підприємства поблизу станції Костянтинівка (сучасне м. Костянтинівка, Донецька область), які належали акціонерним товариствам: скляних заводів (Societe des Verreries de Donetz); дзеркальних заводів (Societe anonyme des Glaceries du midi de la Russie). Основна продукція – дзеркала, пляшки та листове скло. Важливо зазначити, що це єдиний подібний комплекс бельгійських підприємств скляної галузі не тільки на Донеччині та Придніпров’ї, а й в цілому в Україні. Бельгійські виробники займали провідні позиції в новий період розвитку цих підприємств. Загальноекономічна ситуація поєднала наявні можливості з новими цілями та завданнями промисловців. Теоретичні напрацювання дозволять деталізувати специфіку процесів механізації. Методи. Методологічною основою роботи є загальнонаукові принципи історизму, об’єктивності й наукової достовірності. Використані спеціально-історичні методи: історико-системний, порівняльно-історичний. Результати. У даному дослідженні розглянуто процеси механізації бельгійських скляних підприємств в Костянтинівці в період загального промислового підйому 1909–1914 рр. Набуло подальшого розвитку питання залучення бельгійського капіталу у скляну промисловість України. Висновки. Досягнення передових промислових країн, насамперед самої Бельгії, щодо механізації скляного виробництва привертали увагу бельгійських власників скляних заводів в Костянтинівці. На хвилі нового промислового підйому на цих скляних підприємствах відбувається певне зростання виробничої спроможності, технічної потужності. В цей період частково впроваджуються нові машини та потужніше енергетичне обладнання. Втім в основі скляного та пляшкового виробництва, як і раніше, залишалась ручна праця. Вигідно виділялось дзеркальне виробництво, значно механізоване, з широким використанням машин та станків, що приводились в дію електричною енергією. Дещо схожа ситуація спостерігається на скляних підприємствах в самій Бельгії.

ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ХЕРСОНСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В 1912–1916 РР.

2025-07-01T08:15:51+00:00

Стаття являє собою археографічну публікацію архівних документів, що окреслюють земельну політику Херсонського громадського управління на початку XX ст. Метою дослідження є введення до наукового обігу комплексу документів, які висвітлюють управлінські рішення Херсонської міської думи та управи щодо експлуатації міських земель. Методологічну основу роботи становить археографічний підхід, що передбачає наукове опрацювання, систематизацію та коментування архівних матеріалів. Основний зміст становлять документи з фонду 4 Державного архіву Херсонської області, які ілюструють механізми регулювання землекористування, підходи до оренди, продажу та обліку земель у межах міста. У публікації репрезентовано службове листування, протоколи засідань, земельні контракти, ухвали думи та управи, які відображають ключові аспекти земельної політики, зокрема: порядок надання в оренду міських земель, облік і ревізія земельного фонду, врегулювання відносин з орендарями, встановлення ставок орендної плати, боротьба з самовільним зайняттям земель, а також ініціативи щодо модернізації міської земельної власності. Окрему увагу приділено документам, що стосуються змін у земельній політиці в умовах Першої світової війни, зокрема, мобілізації ресурсів і використання їх військовими. Публікація супроводжується науковим апаратом, який включає коментарі, пояснення термінів та інституцій, а також вказівки на місця зберігання і реквізити документів. У висновках наголошено на значущості оприлюднення матеріалів для розуміння практичної діяльності органів місцевого самоврядування у сфері земельної політики в умовах передвоєнного та воєнного періоду початку ХХ ст. Представлені документи можуть стати основою для подальших досліджень соціально-економічної історії Півдня України, зокрема, уточнити особливості муніципального управління міста Херсон.

ДО ПИТАННЯ ПРО ОГОЛОШЕННЯ У СІЧНІ 1922 Р. ОДЕСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ ГОЛОДУЮЧОЮ

2025-07-01T08:19:06+00:00

Метою дослідження є аналіз на основі, передусім, періодичного видання, передумов та наслідків оголошення у січні 1922 р. Одеської губернії голодуючою. На основі загальнонаукових методів, таких як аналіз та синтез, та історичного методу визначено основні напрямки діяльності одеської влади, зокрема, Одеської губернської комісії для допомоги голодуючим, які постраждали від неврожаю, щодо організації допомоги голодуючим Поволжя та з’ясовано ту обставину, що оголошення Одеської губернії голодуючою не призвело до надання реальної продовольчої допомоги тій частині населення краю, яке її потребували. Результати дослідження: проаналізовано діяльність губернської комісії, яка, передусім, полягала у підготовці та відправленні до Поволжя продовольчих потягів. Такий потяг було відправлено навіть тоді, коли губернія 14 січня 1922 р. вже була оголошена голодуючою. Загалом з Одеської губернії до Поволжя станом на 1 лютого 1922 р. було відправлено 58 вагонів збіжжя. Це при тому, що у листопаді 1921 р. вже почали фіксуватися випадки голодної смерті, яких у наступні місяці ставало все більше. А у січні 1922 р., скажімо, в Одеському повіті голодувало 70 тис. осіб. Висновки. Коли засуха створила реальну загрозу голоду одеська місцева влада намагалась вживати заходи для мінімізації наслідків засухи й недопущення голоду, але далі добрих намірів справа не пішла.Згодом ця влада, виконуючи вказівки більшовицького уряду росії, почала організовувати допомогу голодуючим Поволжя. Цій меті була підпорядкована діяльність Одеської губернської комісії для допомоги голодуючим, які постраждали від неврожаю. Під керівництвом цієї комісії до Поволжя було відправлено 58 вагонів зі збіжжям. Ці вагони відправлялись й тоді, коли вже фіксувались випадки голодних смертей, а окремі повіти губернії визнавались голодуючими. Факт оголошення повітів чи губернії голодуючими не означав надання негайної й реальної допомоги голодуючим через те, що для цього бракувало достатньо ресурсів. Але все ж таки допомога почала надаватись, зокрема, почали видаватись безкоштовні обіди. Ще одним видом допомоги для мешканців Одеси стала видача продовольства від добродійного комітету «Джойнт», який забезпечував надходження зі США продовольчих переказів.

НА ШЛЯХУ ДО СЕБЕ. РЕЦЕНЗІЯ НА КНИГУ ТУРЧЕНКО Ф. Г. ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ ЕПОХИ. СПОГАДИ ІСТОРИКА. ЗАПОРІЖЖЯ: ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ГЕЛЬВЕТИКА», 2023. 400 С.

2025-07-01T08:23:06+00:00

НА ШЛЯХУ ДО СЕБЕ. РЕЦЕНЗІЯ НА КНИГУ ТУРЧЕНКО Ф. Г. ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ ЕПОХИ. СПОГАДИ ІСТОРИКА. ЗАПОРІЖЖЯ: ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ГЕЛЬВЕТИКА», 2023. 400 С.

НОВА МОНОГРАФІЯ БОГДАНА КІНДРАТЮКА ПРО МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

2025-07-01T08:25:44+00:00

НОВА МОНОГРАФІЯ БОГДАНА КІНДРАТЮКА ПРО МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА