Південний архів (історичні науки)

ГЛАСНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПОЛІТИКИ ПЕРЕБУДОВИ НА КИЇВЩИНІ

Олександр Дмитрович Бойко, Андрій Ярославович Пішта — Mon, 25 May 2026 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано особливості та характерні риси політики гласності на Київщині в період перебудови, проаналізовано чинники, які вплинули на процес формування гласності на Київщині, а також його наслідки. Метою дослідження є комплексний науковий аналіз завдань, цілей, які ставила перед собою радянська влада, а також реакція суспільства на ці зміни. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи історизму, об’єктивності, а також ретроспективний, порівняльно-історичний, аналітичний. Принцип історизму дає можливість розглядати процес гласності на Київщині в контексті тих історичних обставин, які відбувалися, а саме, політики перебудови під керівництвом М. Горбачова. Принцип об’єктивності розкриває нам реальну картину тих доволі суперечливих та складних обставинах другої половини 80-х рр., в яких опинилася УРСР та Київщина, зокрема. Ретроспективний метод дає нам можливість екстраполювати процес розширення свободи слова та комунікації влади, її проблематику на сучасні суспільно-політичні тенденції. Порівняльно- історичний метод розкриває нам особливості та характерні риси політики гласності на Київщині та в інших регіонах України. Аналітичний метод дає змогу нам з’ясувати причини, фактори, які вплинули на гласність на Київщині. Наукова новизна. Політика гласності як складова політики перебудови ініційованої М. Горбачовим є досить актуальною та висвітлювалася у працях досить великої кількості науковців більш комплексно. Натомість, регіональна специфіка даного процесу залишається малодослідженою. Тому дослідження політики гласності на Київщині в умовах перебудови є дуже актуальною та становить значний науковий інтерес. Результати та висновки. Політика гласності мала свої особливості на Київщині. Разом з тим, процес політики гласності в УРСР був доволі складним та не зовсім однозначним. Головними складниками процесу були: реабілітація, розширення комунікації суспільства через його поступове та адаптивне наближення до управління державою, разом з тим, щоб не допустити вихід процесу з-під контролю. Крім того, важливу роль відігравали розсекречення архівних матеріалів та дослідження «білих плям». Політика гласності на Київщині відбувалася в умовах, коли політичний центр намагався балансувати та поступово часто на формальному рівні дозовано підпускати суспільство до формального управління державою без виходу процесу за рамки, які б, на думку, радянського керівництва призвели б до колапсу. Разом з тим, суспільство все чіткіше почало апелювати до змін та формувати власний порядок денний все частіше, незважаючи на владні директиви та накази.

ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ ВОЄВОДСТВІ (1932-1939)

Степан Юрійович Василишин — Mon, 25 May 2026 00:00:00 +0000

Мета статті полягає у комплексному дослідженні трансформації системи середньої освіти в Тернопільському воєводстві у 1932–1939 рр. у контексті реалізації загальнодержавної освітньої реформи Другої Речі Посполитої, зокрема з’ясуванні структурних, змістових, організаційних і кадрових змін, а також визначенні їхнього впливу на розвиток регіонального освітнього середовища. Особлива увага приділяється аналізу впровадження двоступеневої моделі середньої освіти, ролі ліцеїв як нового типу навчальних закладів та специфіці функціонування державних і приватних освітніх інституцій у багатонаціональному середовищі воєводства. Методи дослідження ґрунтуються на поєднанні загальнонаукових і спеціально-історичних підходів. Застосовано принципи історизму, об’єктивності та системності, що дозволили розглядати освітні процеси у широкому соціально-політичному контексті. Використано методи джерелознавчого аналізу, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний та структурно-функціональний методи. Основу джерельної бази становлять матеріали освітньої періодики, які дали змогу реконструювати як нормативні засади реформ, так і практику їх реалізації на рівні Тернопільського воєводства. Результати дослідження засвідчили, що трансформація системи середньої освіти у 1932–1939 рр. мала комплексний характер і охоплювала всі ключові елементи освітньої системи. Встановлено, що впровадження реформи Єнджеєвича спричинило перехід від восьмирічної гімназії до моделі, що складалася з чотирирічної гімназії та дворічного ліцею, що забезпечувало диференціацію та профілізацію навчання. У регіоні відбулося активне розгортання мережі ліцеїв у повітових центрах, що сприяло розширенню доступу до середньої освіти. Проаналізовано модернізацію змісту навчання, зокрема впровадження прикладних дисциплін і розвиток професійної освіти, орієнтованої на потреби ринку праці. Виявлено суттєві зміни у системі підготовки педагогічних кадрів, пов’язані з ліквідацією вчительських семінарій і створенням педагогічних ліцеїв. Окремо розкрито роль приватного сектору освіти та специфіку національної політики, що проявлялася у впровадженні утраквізму та функціонуванні українських освітніх закладів в умовах державного контролю. Висновки. Трансформація системи середньої освіти в Тернопільському воєводстві у 1932–1939 рр. була складовою загальнодержавного процесу модернізації шкільництва та водночас відображала регіональні особливості соціально-економічного і національного розвитку. Реформа сприяла уніфікації освітньої системи, підвищенню якості підготовки учнів і розширенню функціональних можливостей середньої школи, однак супроводжувалася суперечливими тенденціями у сфері національної політики. Загалом освітні перетворення цього періоду заклали підґрунтя для формування нової моделі середньої освіти, орієнтованої на поєднання загальнокультурної підготовки з практичною професіоналізацією молоді.

ДІЯЛЬНІСТЬ WNISEF НА ПІВДНІ УКРАЇНИ У 2015–2021 РОКАХ

Євген Дмитрович Гомонюк — Mon, 25 May 2026 00:00:00 +0000

Метою запропонованої статті є комплексний аналіз впливу програм міжнародної технічної допомоги американського фонду Western NIS Enterprise Fund (WNISEF, який нині функціонує як Ukraine-Moldova American Enterprise Fund) на соціально-економічний розвиток і глибоку трансформацію місцевих територіальних громад у південних регіонах України (Миколаївська, Одеська, Херсонська області) у 2015–2021 роках. Методологічна база представленого дослідження ґрунтується на фундаментальних принципах історизму, наукової об’єктивності та системного підходу. Для досягнення поставленої мети активно використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу й порівняння. Крім того, застосовано сучасний міждисциплінарний підхід для всебічного вивчення складних механізми взаємодії міжнародних фінансових інституцій із місцевими органами влади, представниками бізнесу та організаціями громадянського суспільства в рамках реалізації інноваційних ініціатив. Наукова новизна статті вирізняється детальним фокусом на малодослідженому аспекті – регіональній специфіці історії роботи Фонду безпосередньо на Півдні України. Робота вперше вводить у широкий науковий обіг актуальні й систематизовані дані про реальну результативність економічних і соціальних реформ в українських громадах у період до повномасштабного вторгнення, розкриваючи унікальний механізм впливу міжнародної технічної допомоги на локальний розвиток. У роботі детально проаналізовано ключові напрями діяльності WNISEF після 2014 року, коли пріоритетом стратегії стала всебічна підтримка децентралізації та інституційного зміцнення. Доведено, що Фонд відіграв значну роль в модернізації освітньої інфраструктури Півдня, профінансувавши опорні сільські школи у рамках ініціативи “Пілот 24”. Виокремлено вагомий внесок у міський розвиток на прикладі інституційної підтримки “Агенції розвитку Миколаєва”. Відзначено успішну реалізацію масштабних освітніх програм: створення миколаївського осередку Української академії лідерства (УАЛ) та підтримку безкоштовного ІТ-навчання для школярів. Значну увагу приділено стимулюванню інноваційного бізнесу через інвестиції у технологічні стартапи, а також ініціативі мікрогрантів DREAMactions для соціальних проєктів. Автор приходить до висновку, що співпраця впливових міжнародних організацій, органів місцевого самоврядування та представників громадськості стала надзвичайно ефективним інструментом для стимулювання сталого регіонального розвитку. А реалізовані інноваційні проєкти WNISEF слугують яскравим прикладом дієвої взаємодії, яка забезпечує невідворотність трансформаційних процесів і може бути плідно використана для формування майбутніх стратегій відбудови.

МІСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ У XIX СТ.: ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ПРАКТИКИ МУНІЦИПАЛЬНИХ ЕЛІТ У ПРОЦЕСАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ТА ФОРМУВАННЯ МІСЬКОЇ ПУБЛІЧНОЇ СФЕРИ

Олександр Вікторович Черемісін, Галина Миколаївна Михайленко — Mon, 25 May 2026 00:00:00 +0000

Мета дослідження полягає у розкритті інтелектуальної діяльності депутатів міського самоврядування Півдня України в XIX – початку XX ст. як інструменту формування громадської думки. Наукова новизна. Стаття присвячена проблемі розгляду діяльності міського самоврядування Півдня України на соціальному рівні. В рамках визначеного дослідження історичний процес розглядається не в якості еволюції політичних інституцій, а крізь призму осмислення інтелектуальної історії діяльності представників самоврядування XIX – початку XX ст. Методологія дослідження. У методологічному плані основою роботи став людиновірний концепт, який застосовувався з метою аналізу індивідуального навантаження практик співробітників муніципалітетів крізь призму багатоваріативності їх досвідів, що дало змогу дослідити самоврядування в якості особистісного феномену. Концепт людиновимірності доповнений локальним методом дослідження, за допомогою якого можна відзначити неповторність та індивідуальність кожної самоврядної одиниці і окреслити просторову конфігурацію на соціальному рівні, що дозволяє підсвітити культурний шар. В рамках локальної історії виділявся концепт мікроісторії, який допоміг пояснити творчість конкретних історичних постатей у нестандартних досвідах роботи. Головна увага в дослідженні звертається на осмислення/переосмислення досвіду діяльності самоврядних структур Півдня України. Висновки. У висновках відзначено, що інтелектуальна робота депутатів міського самоврядування Півдня України заслуговує уваги, оскільки несе в собі досвід практичної реалізації муніципальної роботи на місцях. Їх роботи, здебільшого, носять не суто наукове значення, а прикладне. Вони передають інформацію і звертаються до тих джерел, які, на жаль, до нашого часу не збереглись. Передані та охарактеризовані різні сторони самоврядної практичної діяльності крізь призму особистісного сприйняття авторів досліджуваного періоду