Південний архів (історичні науки)

СТАНОВИЩЕ РОСІЯН У КРАЇНАХ БАЛТІЇ ПРОТЯГОМ ПЕРШОГО ДЕСЯТИЛІТТЯ ВІДНОВЛЕНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Юрій Миколайович Войтенко — Thu, 21 Dec 2023 00:00:00 +0000

У цій статті здійснюється аналіз становища і статусу російського населення країн Балтії після відновлення останніми незалежності. Метою статті є аналіз становища найбільшої національної меншини у країнах Балтії (росіян), а також особливостей вирішення питання їхнього статусу урядами вказаних республік. Під час дослідження були використані методи історичної компаративістики, динаміки та статистики. Результати. У статті зазначається, що три Балтійські республіки після свого виходу з Радянського Союзу успадкували складний для їхніх корінних націй етнічний склад населення. Ця складність полягала у тому, що у Латвії та Естонії понад третину населення республік становили росіяни, які прибули у ці країни в період п’ятдесятилітньої їх окупації з боку СРСР. З-поміж трьох Балтійських республік лише у Литві відсоток росіян був не таким суттєвим, як у інших двох. Саме тому уряд цієї держави дав можливість росіянам, які проживали на території цієї країні, отримати громадянство без особливих проблем. Для Латвії та Естонії вирішення цього питання мало значення національної ваги. Тому ці дві Балтійські країни поставилися обережно до питання надання громадянства з відновленням своєї незалежності та запровадили для цього низку обмежень. Такі обмеження були як для іноземців, а також для всіх тих, хто прибув до цих країн під час радянської окупації, передусім це були росіяни. Питання статусу росіян ставало предметом міждержавних дискусій між Балтійськими державами та РФ, які намагалися вирішити шляхом компромісів. Підтримка російським керівництвом росіян Балтії сприяла тому, що вони змогли й надалі проживати у цих країнах хоч і з обмеженими правами у статусі так званих «негромадян». Цей статус зберігався за тими, хто не отримав громадянство Латвії та Естонії шляхом натуралізації. Це унеможливило пряму участь негромадян, передусім росіян, у політичному житті вказаних республік. Висновки. Відносно жорстка політика суверенних республік щодо надання громадянства, абсолютна більшість яких була саме росіянами, не завадила вступу трьох Балтійських країн до НАТО та ЄС, яке відбулося навесні 2004 року.

ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД ЗБРОЙНИХ СИЛ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У БОРОТЬБІ ІЗ ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНИМ ТЕРОРИЗМОМ

Олексій Володимирович Мазурін — Thu, 21 Dec 2023 00:00:00 +0000

Важливим внутрішньодержавним завданням Збройних сил (далі – ЗС) Великої Британії у боротьбі щодо забезпечення національної безпеки є боротьба із тероризмом усередині країни. Протягом ХХ–ХХІ століть Велика Британія стикалася із різними формами тероризму, включаючи діяльність бойового крила Ірландської республіканської армії (далі – ІРА) та міжнародних екстремістських організацій. Метою роботи є розгляд історичного контексту, стратегій та методів, які використовувалися армією Великої Британії для боротьби з тероризмом у межах її кордонів, а також важливість цього досвіду для сучасного світу та України, де терористичні загрози стають усе більш актуальними. Методи дослідження включають аналіз офіційних урядових документів, звітів, спеціалізованої літератури, правової бази, публікацій масмедіа; історичний аналіз, який дозволяє розглянути трансформацію ролі Збройних сил у запобіганні проявам тероризму. Аналіз літератури демонструє, що тоді як участь ЗС у конфлікті з ІРА та їх залучення до боротьби із тероризмом у складі міжнародних коаліцій за кордоном були предметом багатьох досліджень, внутрішньодержавне застосування армії досліджено фрагментарно. Результати дослідження демонструють, що ЗС Великої Британії розвивали та адаптували свої стратегії для боротьби з тероризмом, використовуючи різні методи, включаючи антитерористичні операції, залучення до охорони громадських місць, розвідку та посилення міжвідомчої координації. Висновки полягають у тому, що досвід застосування армії Сполученого Королівства цінний як модель у протидії конкретним загрозам національній безпеці, які існують у сучасному світі. Йдеться, зокрема, про діяльність російської федерації, яка з 2014 року використовує широкий спектр терористичних методів у ході агресії проти України, підтримує ескалацію насильства з метою дестабілізації регіональної ситуації на Близькому Сході та у Західній Азії, проводить приховане фінансування та постачання ресурсів терористичним групам.

ОБРАЗ РОСІЯН У ПОДОРОЖНІХ ПУТІВНИКАХ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.

Галина Миколаївна Михайленко — Thu, 21 Dec 2023 00:00:00 +0000

Мета дослідження – вивчити образ росіян, що переселилися на територію Південної України, на основі травелогів мандрівників кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Методологічною основою дослідження стали такі методи, як аналіз, синтез, а також методи фронтиру та локальної історії. Основні результати дослідження. Саме наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. відбулися великі геополітичні зміни в південно-східному регіоні Європи: південні території України були інкорпоровані російською імперією. Ця подія призвела до переселення російськомовного населення до південноукраїнського регіону та його колонізації з метою долучення нових земель до загальноросійського життєвого простору. Завдяки адресній державній підтримці росіяни заселили значні території Півдня України. Такі територіально-політичні трансформації знаходили відклик у багатьох візитерів до південноукраїнського регіону. Ці епохальні зміни змусили багатьох росіян та іноземців описувати перебіг трансформацій у своїх подорожніх записках та оцінювати їх значимість. Наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. регіон відвідували представники дворянства та купецтва, вчені та звичайні мандрівники, які залишили по собі велику кількість подорожніх записок, що стали цінним ресурсом для відтворення образу росіян у південноукраїнському регіоні досліджуваного періоду. У своїх описах відвідувачі діляться особистими враженнями від побаченого, тож подібний матеріал не можна знайти в інших видах історичних джерел, що формувалися у межах органів російської адміністрації або піддавалися цензурі. Однією з тем травелерів є змалювання життя росіян на нових територіях. Центральне місце в записках посідає побут і характер переселенців з російських губерній, що мешкали на Півдні України. Висновки. У результаті дослідження вдалося виявити відмінності в описах і оцінках характеру і способу життя росіян іноземними і російськими мандрівниками в досліджуваний період часу. Загалом, образ росіян висвітлювався на фоні протиставлення фундаментальних категорій еліта/народ, свобода/рабство, нація/народ.

МЕТОДИ БОРОТЬБИ РАДЯНСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ ПРОТИ НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ПІДПІЛЛЯ НА СТАНІСЛАВЩИНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1940‑Х – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950‑Х РР.

Богдан Валерійович Паска, Владислав Васильович Луцик — Thu, 21 Dec 2023 00:00:00 +0000

Метою дослідження є комплексний аналіз ключових методів боротьби радянських каральних органів проти українського націоналістичного підпілля на території Станіславської області в другій половині 1940‑х – першій половині 1950‑х рр. Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Результати. Радянські спецслужби використовували під час боротьби проти Організації українських націоналістів (ОУН) і Української повстанської армії (УПА) на території Станіславщини протягом першого повоєнного десятиліття цілий комплекс різноманітних методів. У контексті агентурно-оперативної розробки націоналістичного підпілля активно формувалася мережа інформаторів каральних органів, здійснювалося вербування діючих та заарештованих учасників руху спротиву із їх подальшим застосуванням, створювалися агентурно-бойові групи, які вчиняли злочини проти населення під виглядом бійців УПА. Особливо значну небезпеку для організованого підпілля становили сформовані працівниками Міністерства державної безпеки (МДБ) легендовані проводи, які функціонували практично по всій території Станіславської області, мали на меті виявлення та знешкодження справжніх учасників антирадянського опору. Активна радянська політична пропаганда серед місцевого населення підривала позиції бійців УПА, спричинила значне падіння морального духу та волі до боротьби в їхньому середовищі. Здійснювалася робота щодо виявлення учасників руху, що перебували на легальному становищі. Одним із найбільш підступних методів, використовуваних радянськими спецслужбами, був тиск на підпільників через їхніх родичів, насамперед дружин та дітей. Висновки. До середини 1950‑х рр. збройне націоналістичне підпілля на території Станіславської області зусиллями радянських окупантів було практично повністю придушене. Незважаючи на високу інтенсивність та різноманітність каральної роботи радянських спецслужб на теренах Станіславщини, український національно-визвольний рух продовжував активність протягом тривалого періоду часу, що свідчить про значний рівень героїзму та самопожертви серед повстанців.

ВИСВІТЛЕННЯ МІСЬКОГО ЖИТТЯ ПІД ЧАС ОКУПАЦІЇ ХЕРСОНА В 2022 Р. В УСНО-ІСТОРИЧНИХ СВІДЧЕННЯХ

Олександр Вікторович Черемісін — Thu, 21 Dec 2023 00:00:00 +0000

Мета дослідження – охарактеризувати та проаналізувати особливості організації побутових умов життя в окупації під час повномасштабної російської агресії у березні–листопаді 2022 р. на прикладі Херсона. Методологічною основою дослідження стали такі методи, як усна історія та спостереження. Усна історія виступає головним методологічним базисом, оскільки є потужним інструментом розуміння організації життя людей у процесі фундаментальних цивілізаційних трансформацій. Основні результати дослідження. Головним завданням автор ставить перед собою розкриття особливостей організації побутових умов життя в міському просторі за умов «херсонської моделі окупації» і представлення погляду зсередини на ті процеси, які відбувались протягом тимчасової окупації міста. Головне джерело, яке використовується, – це документовані розповіді херсонців різного віку та соціальної приналежності. У дослідженні робиться спроба на повсякденному рівні зрозуміти й окреслити особливості перебування херсонців в окупації, що відбивались на організації побуту та набутті цивільним населенням особистого досвіду життя/виживання. Робота доповнена різноманітними оповідями про перенесення тимчасової окупації місцевим населенням як на основі усно-історичних відомостей, так і на основі рефлексії особистого перебування в окупованій зоні. У статті звертається увага на досвід місцевих мешканців, що включає організацію побуту і роботи, участь у цивільному спротиві, несприйняття російської окупації, взаємодопомогу та підтримку. Висновки. У висновках підсумована окупаційна реальність, в якій опинились мешканці міста. Це стало особливою атмосферою, в якій формувались способи організації життя/виживання, протистояння/боротьби, очікування визволення/збереження національної ідентичності. У цій атмосфері плекалась свобода, зміцнювались ціннісні переконання і скріплювалась українська ідентичність.

МІСЦЕВЕ НАСЕЛЕННЯ У СКЛАДІ НАЦИСТСЬКИХ КАРАЛЬНИХ ОРГАНІВ НА ХАРКІВЩИНІ (1941–1943 РР.)

Віталій Миколайович Яковлєв — Thu, 21 Dec 2023 00:00:00 +0000

Метою розвідки є дослідження участі місцевого населення у допоміжних формуваннях, які входили до складу німецьких репресивних органів, що діяли на території Харківської області протягом 1941–1943 рр. Крім того, розглянуто питання причетності колаборантів до скоєння воєнних злочинів. Методологічну основу роботи становлять як загальнонаукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція, системний підхід), так і спеціально-історичні (історико-порівняльний, історико-системний) методи, а також були застосовані принципи науковості, об’єктивності та історизму. Результати дослідження. Буквально з перших днів війни Вермахт, а далі й поліцейські структури РЗГА зіткнулися з гострою нестачею кадрів. Для комплектування військово-поліцейських підрозділів, що діяли на окупованих радянських територіях, почали широко залучатися місцеві колаборанти. Головним джерелом кадрового поповнення українських допоміжних частин Вермахту та поліції на Харківщині стали радянські військовополонені українці та росіяни за національністю, які до війни проживали на території УРСР та РРФСР, а також місцеві мешканці з числа цивільних. На основі аналізу архівних кримінальних справ колаборантів – колишніх співробітників групи ГФП 560, поліції безпеки та СД «генерального округу Харків» – у статті комплексно розглянуто питання комплектування та функціонування допоміжних сил з числа громадян СРСР у структурі нацистських військово-поліцейських інституцій, що діяли на Харківщини впродовж 1941–1943 рр., а також встановлено їхню причетність до скоєння воєнних злочинів. Висновки. Вагомою причиною колаборації місцевого населення з німецькою окупаційною владою стала карально-репресивна політика сталінського режиму, спрямована на утвердження тоталітаризму в його радянському варіанті. Крім того, катастрофічні поразки Червоної армії на початковому етапі німецько-радянської війни сприяли зневірі до більшовицького режиму. Політично дезорієнтоване комуністичною пропагандою місцеве населення було залишене на поталу ворога без засобів для існування. Сотні тисяч полонених червоноармійців, які потрапили у німецький полон, опинились на межі виживання. Ще одним важливим чинником, який змушував місцевих жителів до співпраці з нацистами, став жорстокий окупаційний режим. Військова співпраця місцевого населення, що перебувало у складі нацистських репресивних органів, носила здебільшого не добровільний характер, а відбувалася під тиском німецької влади. Співпраця з окупаційною владою базувалась не на певних ідеологічних переконаннях, а була викликана в основному елементарним бажанням вижити у надскладних обставинах та прилаштуватися до жорстких умов «нового порядку». Однак слід зазначити, що колаборанти стали не лише опорою німецького окупаційного режиму, а і старанними виконавцями та співучасниками кривавих злочинів нацистів на харківській землі.