СИМВОЛ ХРЕСТА В ПЕРЕДПОХОВАЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ НА ГАЛИЦЬКІЙ ГУЦУЛЬЩИНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Анотація

Метою статті є комплексне дослідження семантики, функцій та особливостей використання символу хреста у традиційних уявленнях про смерть у передпоховальній обрядовості гуцулів в межах Галицької Гуцульщини у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Особливу увагу приділено визначенню місця хреста в системі народних вірувань, виявленню його ролі в сакралізації простору та взаємодії християнських і дохристиянських світоглядних уявлень гуцулів. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, наукової об’єктивності та системності. Використано історико-порівняльний, історико-генетичний, структурно-функціональний, етнологічний та семіотичний методи дослідження. Основою джерельної бази стали історико-етнографічні праці кінця ХІХ – початку ХХ ст., сучасні наукові дослідження, архівні матеріали та власні польові дослідження, здійснені на території Верховинського та Косівського районів Івано-Франківської області. Результати. З’ясовано, що символ хреста супроводжував усі основні цикли передпоховального етапу. Встановлено, що в традиційній культурі гуцулів хрест виконував не лише релігійну, а й апотропеїчну (охоронну) та комунікативну функції. Простежено особливості використання символу хреста під час підготовки померлого до поховання, а також практики сакралізації житлового простору. Доведено, що символ хреста функціонував у тісному взаємозв’язку з іншими обереговими засобами народної магії, зокрема вогнем, дьогтем, сажею, зерном, утворюючи єдину систему захисних обрядодій, спрямованих на забезпечення переходу душі до потойбіччя та захисті живих від можливого негативного впливу демонічних сил, що за віруваннями гуцулів активізовувались з приходом смерті. Висновки. Встановлено, що в передпоховальній обрядовості Галицької Гуцульщини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. хрест зберігав статус універсального сакрального символу, який уніфіковував християнське вчення про спасіння і воскресіння та архаїчні народні уявленнями про смерть, душу та потойбічний світ. Його багатофункціональність забезпечила виняткову стійкість у традиційній культурі гуцулів, де хрест залишався одним із найважливіших елементів передпоховальної обрядовості, виконуючи релігійну, захисну, та соціокультурну функції.