БІЖЕНЦІ З НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ: НЕЛЕГАЛЬНИЙ ПЕРЕТИН КОРДОНУ З СРСР У 1939–1941 РР.

Анотація

Мета дослідження – вказати на соціальні, політичні та правові особливості, які змушували людей до нелегального перетину кордону між Нацистською Німеччиною та СРСР у 1939–1941 роках. В основу розвідки покладено неопубліковані документи з Державного архіву Львівської області (ДАЛО) та Галузевого Державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ). Досліджено кримінальні справи на осіб, що були засуджені особливими нарадами при МДБ (МВС) СРСР. Методи. Фундаментальними принципами запропонованого наукового дослідження є: історизм, об'єктивний аналіз подій та фактів, незалежно від політичних чи ідеологічних нашарувань. Основою дослідження є застосування історичних, логічних, системно-структурних методів.Також ми використовуватимемо такі наукові методи: аналітичний, проблемно-хронологічний та біографічний. Застосування цих методів сприятиме аналізу конкретної проблеми історичного дослідження. Результати. Питання про те, як міжнародне право міжвоєнної доби та діюча практика міждержавних відносин тлумачили право націй на самовизначення та формальні вимоги для його здійснення є важливим також для аналізу потреб та можливостей населення до здійснення мобільності. У статті досліджено особливості нелегального перетину кордону у 1939–1941 роках між СРСР та нацистською Німеччиною. Наведено конкретні приклади покарань за порушення встановленого тоталітарними країнами кордону. Міждержавні кордони в Європі в період між двома світовими війнами у багатьох випадках не відповідали параметрам етнічного розмежування; за межами національних держав перебували мільйонні маси представників передусім тих народів, чиї інтереси не були враховані на Версальській конференції. Численні випадки появи біженців у СРСР з територій, контрольованих нацистською Німеччиною, відбулися вже восени 1939 року. Висновки. На основі результатів аналізу архівних матеріалів зроблено висновок про репресивну діяльність радянського тоталітарного режиму, який полягав у суворому покаранні біженців та тих, хто потребував тимчасового захисту від нацистської політики гітлерівської Німеччини. Аналіз кримінальних справ дав можливість більш детально вивчити мотиви біженців, їхній шлях та подальшу долю. Розгляд окремих випадків підтвердив політичну вмотивованість слідчих та судових органів, репресивно-каральної системи в СРСР. Знаючи про попередній тоталітарний досвід суспільно-правових відносин у нацистській Німеччині, тисячі євреїв, іноді об’єднуючись в групи по кількадесят чоловік, вирушали до СРСР. В Радянському союзі часто таких втікачів від репресій чекала зустріч із органами держбезпеки. Іноді за звинуваченням у «незаконному перетині кордону» засуджені отримували від трьох до восьми років виправно-трудових таборів. Радянський та нацистський тоталітарні режими використовували біженців для своїх політичних цілей, гомогенізації суспільства та залякування решти громадян.