БОРОТЬБА КДБ ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ ШІСТДЕСЯТНИКІВ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1960‑Х РР.

Анотація

Метою статті є комплексний аналіз форм, методів і механізмів боротьби Комітету державної безпеки (КДБ) проти українських шістдесятників у першій половині 1960‑х рр., із з’ясуванням еволюції агентурно-оперативної та профілактичної діяльності спецслужби й підготовки підґрунтя для подальших репресивних акцій. Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс спеціально-історичних і загальнонаукових методів. У роботі використано методи аналізу та синтезу, ретроспективний, проблемно-хронологічний, метод порівняння та зіставлення інформації з різних джерел. Результати та висновки. У першій половині 1960‑х рр. КДБ виробив щодо шістдесятників специфічну тактику, що відрізнялася від практик проти підпільних організацій: замість масових арештів домінували агентурно-оперативні заходи, профілактика та ідеологічний тиск. Уже наприкінці 1950‑х рр. було закладено основу системного контролю – розгалужена агентурна мережа, масові «профілактичні бесіди», спроби вербування та допити засвідчили досить швидку реакцію каральних органів на активізацію культурного руху. У 1963–1964 рр. тиск набув виразніших форм: поряд із публічними ідеологічними кампаніями було розгорнуто агентурні операції, зокрема заведено справу групової розробки «88». Сукупність зафіксованих заходів свідчить про перехід від фрагментарного нагляду до системної підготовки масштабної репресивної акції, реалізованої вже 1965 р. Посилення профілактичної роботи у середині 1960‑х рр. свідчить про те, що КДБ прагнув не тільки контролювати, а й перехопити смислове лідерство в середовищі шістдесятників. Показово, що навіть багатогодинні бесіди й примус до «каяття» не гарантували припинення активності шістдесятників, що зумовило подальшу радикалізацію дій спецслужби. Активне «вивчення» регіональних осередків і спроба пов’язати шістдесятників із оунівським підпіллям завершили формування наративу про «спадкоємців націоналістів», який став підґрунтям для наступних арештів. У першій половині 1960‑х рр. було створено інституційну, агентурну та пропагандистську інфраструктуру боротьби з шістдесятниками, що визначила характер репресивної політики середини і другої половини десятиліття.