СТЕФАНІЯ ШАБАТУРА ТА ІРИНА СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ ЯК АКТИВНІ УЧАСНИЦІ ЛЬВІВСЬКОГО ДИСИДЕНТСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація

Мета статті – дослідити основні віхи опозиційної активності дисиденток Стефанії Шабатури та Ірини Стасів-Калинець, висвітливши окремі фрагменти з їх життєписів. Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових і спеціально-історичних методів. У роботі використано методи аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, ретроспективний, метод порівняння та зіставлення інформації з різних джерел. Основу джерельної бази становлять документи з Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) і спогади учасників подій. Результати та висновки. Стефанія Шабатура й Ірина Стасів-Калинець протягом 1960‑х – початку 1970‑х рр. були активними учасницями львівського шістдесятницького середовища, долучалися до дисидентської діяльності, брали участь у правозахисному русі. Напередодні хвилі затримань українських інакодумців 1972–1973 рр. обидві активістки відіграли значну роль в організації новорічних колядувань – т. зв. арештованої коляди. Під час реалізації секретної справи Комітету державної безпеки (КДБ) «Блок» у січні 1972 р. С. Шабатура та І. Стасів-Калинець опинилися за ґратами, а влітку того ж року були засуджені на досить тривалі терміни ув’язнення й заслання. Репресії, організовані органами КДБ впродовж 1972–1973 рр., не лише продемонстрували жорстокість радянського режиму, але й стали каталізатором для продовження боротьби за права людини та національну незалежність. Дисидентки, зіткнувшись з арештом і засланням, не припинили свого спротиву. Наприкінці 1970‑х рр. С. Шабатура долучилася до числа учасників Української гельсінської групи (УГГ). Культурні діячки продовжили боротьбу і після виходу з ув’язнення, відігравши значну роль у процесах національно-визвольного руху кінця 1980‑х – початку 1990‑х рр. Із проголошенням незалежності України брали активну участь у культурно-просвітницькій і громадській діяльності. Дослідження дає змогу краще зрозуміти роль жінок у дисидентському русі та їхній внесок у боротьбу за незалежність України.