СУДОВИЙ ПРОЦЕС НАД ГЕНЕРАЛОМ МИРОНОМ ОМЕЛЯНОВИЧЕМ ТАРНАВСЬКИМ

Анотація

Мета дослідження з’ясувати хід подій при розгляді судової справи над генералом М. Тарнавським. Методологічною основою є принципи об’єктивності, історизму, науковості та персоніфікації подій. У процесі написання статті було використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, а також ретроспективний, хронологічний, просопографічний і порівняльно-історичний методи. Наукова новизна полягає у висвітленні процесу над генералом М. Тарнавським та дослідженні дій С. Шухевича у своєму рішенні визнати невинним М. Тарнавського в державній зраді. Для цього спробуємо відтворити ситуацію, в якій опинився М. Тарнавський особисто, і Українська Галицька армія (далі – УГА). Результати. Постать М. Тарнавського досить суперечлива в українській історії. Командувача УГА, який уклав сепаратну угоду з Добровольчою армією А. Денікіна, і зараз неоднозначно оцінюють вчені. Одні його вважають зрадником соборності, інші доводять, що в тій ситуації це був єдиний правильний крок для порятунку залишків галицького війська. Більшість міфів навколо постаті М. Тарнавського виникла в результаті недостатнього знайомства з його спогадами й документами судової справи генерала. Тому наше завдання полягає не тільки в дослідженні біографії командувача УГА, а й у подоланні заангажованих висновків історії його угоди з білогвардійцями. Це дозволить краще зрозуміти мотиви такого кроку М. Тарнавського і впливу на подальший розвиток українських визвольних змагань. 30 серпня 1919 р. об’єднане українське військо здобуло м. Київ, однак невдовзі зі столиці довелося відступати. В армії почалася епідемія тифу, нестача зброї та продовольства. Рятуючи армію, М. Тарнавський з власної ініціативи вислав делегатів для переговорів про перемир’я з Добровольчою армією генерала А. Денікіна. Самоправство обурило Є. Петрушевича і М. Тарнавського було звільнено з посади командувача УГА та віддано під трибунал. У 1919 р. командувача УГА генерала М. Тарнавського судили за те, що він пішов на підписання угоди із Добровольчою армією А. Денікіна. М. Тарнавський врятував тією угодою життя сотням українських військових, які могли загинути у полоні. Військовий суд виправдав генерала М. Тарнавського, тому що під час судових засідань було чітко установлено: йдучи на угоду, М. Тарнавський діяв в інтересах України, в інтересах УГА, в інтересах українських військовиків, в інтересах українців. Висновки. Отже, висновки суду підтверджують невинність генерала М. Тарнавського та його оточення у державній зраді. Зважаючи на складне становище, в якій опинились об’єднані українські армії та неактивні дії з боку Директорії УНР, військове керівництво шукало шляхи вирішення проблем самостійно. Ця подія не перетворила учасників справи на зрадників національних інтересів, проте вона ускладнила і без того напружені стосунки між керівництвом ЗУНР та Директорії. Хоч офіційно акт Злуки не було денонсовано, по крайній мірі джерел, які б це підтвердили не знайдено, але подальші національні змагання українці вже вели порізно.