НЕОРОМАНТИЗМ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ В. ЛИПИНСЬКОГО-ІСТОРИКА: СУЧАСНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2025-49-5Ключові слова:
В’ячеслав Липинський, сучасна історіографія липинськіани, неоромантична методологія, наукові принципи неоромантизму, неоромантичний інструментарійАнотація
Метою статті є встановлення основних підходів липинськознавців до визначення ролі неоромантизму як ідейного комплексу в історичному мисленні В. Липинського. Методи дослідження. У процесі дослідження були використані методи історіографічного аналізу та синтезу, завдяки яким визначено основні здобутки липинськознавців у цій проблематиці. Результати дослідження. Було проаналізовано праці сучасних липинськознавців, присвячені дослідженню неоромантичних елементів у творчості В. Липинського. Висновки. Дослідники (О. Ясь, В. Масненко) не розглядають В. Липинського як історика класичного академічного типу. Така позиція обґрунтовується через використання ним неоромантичних методів, які виходили за рамки традиційного позитивістського аналізу. Завдяки неоромантичним методам мислитель глорифікував видатних українських діячів минулого; інтегрував принципи віталізму та стильові особливості неоромантичної семантики; поєднував різноманітні ірраціональні методи з раціональними позитивістськими принципами; вправно освоїв метод символізму; допасовував принцип волюнтаризму та детермінізму у свої теоретичні побудови. На основі впливу неоромантичних принципів дослідник сформував власну циклічну концепцію історії, що поєднувала ірраціональні методи із соціологічним аналізом. У пізнішій творчості вчений інтегрував у свою історіософію ідею органіцизму, яка по суті є і неоромантичною та ірраціональною, згідно з якою нація розглядалась як цілісний організм, підпорядкованою природним і соціальним циклам.
Посилання
Гирич І. В’ячеслав Липинський: хлібороб і жовнір (Співвідношення демократичного і консервативного в його історіософії) / Редкол. Папакін Г., Брехуненко В. та ін. Київ, 2019. 312 с.
Масненко В. Історичні концепції М. С. Грушевського та В. К. Липинського. Методологічний і суспільно-політичний виміри української історичної думки 1920-х років. Брама-ІСУЕП. Київ, Черкаси, 2000. 284 с.
Пеленський Я. Вячеслав Липинський і його «Україна на переломі». Липинський В. Твори, Архів, Студії / Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. К. Липинського. Київ – Філадельфія, 1991. Т. 3: Твори. С. 14–20.
Передерій І. В’ячеслав Липинський: етнічний поляк, політичний українець : монографія. Полтав. нац. техн. ун-т ім. Ю. Кондратюка. Полтава : Вид-во ПолтНТУ, 2012. 621 c.
Яковенко Н. Вступ до історії. Критика. Київ, 2007. 376 с.
Ясь О. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ – 80-ті роки ХХ ст.) : монографія : у 2 ч. ред. Смолій В. Київ, 2014. Ч. 1. 586 c.
Ясь О. В. Липинський та неоромантизм (до 125-річчя від дня народження). Український історичний журнал. 2007. № 5. С. 75–95.
Ясь О. Матеріальний світ у неоромантичній концептуалізації В’ячеслава Липинського. Ейдос: Альманах теорії та історії історичної науки. Київ, 2011/2012. Вип. 6. С. 160–174.
