ПЕРШІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ХАРКІВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ: ЗА МАТЕРІАЛАМИ БЮЛЕТЕНЯ МУЗЕЮ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ ІМ. Г. С. СКОВОРОДИ

Анотація

Мета розвідки полягає в детальному аналізі текстів усіх номерів «Бюлетеню Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди» для оприлюднення маловідомих деталей роботи цієї установи. Методологічною основою роботи є загальнонаукові принципи історизму, системності, об’єктивності; спеціально-історичні методи: проблемно-історіографічний, порівняльно-історичний. Результати. Статті працівників Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди, оприлюднених у Бюлетені музею, за формою та змістом часто являли собою звіти-хроніки. 1920-ті роки – час активних пошуків та нововведень у музейній справі, що знайшло відображення в публікаціях Бюлетеню. Автори статей піднімали питання організації етнографічних експедицій, необхідності більш активного обстеження Слобожанщини краєзнавцями, активізації виставкової, лекційної та інших видів просвітницької роботи тощо. Бюлетень є важливим історичним джерелом, оскільки містив важливу і достовірну інформацію з історії створення та роботи Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди до 1928 р. Музей Слобідської України імені Г. С. Сковороди завдяки цілеспрямованій, різнобічній роботі його працівників у 1920-х рр. став не лише одним з головних музеїв республіки, а й фактично науково-дослідною установою. Висновки. Аналіз статей співробітників Музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди, опублікованих у Бюлетені музею, засвідчує активну роботу його працівників за багатьма напрямами: успішне поповнення фондів; проведення у 1920-х роках великої кількості консультацій, лекцій, екскурсій, виставок; результативна науково-дослідна, пам`яткоохоронна та видавнича справа. Завдяки взаємодопомозі етнолого-краєзнавча секція Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури і Музей Слобідської України стали центрами етнологічних та краєзнавчих досліджень на Харківщині у 20-х роках ХХ ст.