РУСЬКЕ СРІБЛО ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ В ПЕРЕКЛАДАХ ЗАПИСОК ІБН БАТТУТИ

Анотація

У дослідженні аналізується важливий фрагмент із тексту Ібн Баттути, який можна ідентифікувати як такий, що стосується південного сходу України, але при цьому тривалий час його не наводили в російськомовних перекладах мемуарів. Мета дослідження – шляхом порівняння перекладів Ібн Баттути знайти описані ним факти з історії Русі, а також за допомогою методів суміжних наук ідентифікувати згадані мандрівником об’єкти як такі, що стосуються південного сходу України. Методи дослідження ґрунтуються на компаративному аналізі англомовного перекладу Ібн Баттути початку XIX ст. порівняно з російськими «ровісниками». Шляхом виокремлення тексту, який було «скорочено» в ранніх російських перекладах, ми ідентифікуємо окреслені мандрівником території завдяки дослідженим даним із геології України. Результати дослідження: 1) згадані Ібн Баттутою срібні злитки русинів (сувам, саум, суми) за описом і названою вагою відповідають київській гривні XII–XIII ст.; 2) описаний мандрівником шлях подорожі з татарської столиці до Візантії ідентифікує «Руські гори» як елемент ландшафту на південному сході України; 3) дані геології дають змогу надалі ідентифікувати ці гори як Донецький кряж (згідно з інформацією про родовища срібла на Донбасі); 4) ці дані разом із матеріалами про локації Криму були в тому чи іншому вигляді скорочені в російськомовних перекладах мемуарів. Висновки: 1) київська гривня продовжувала використовуватися в Україні в XIV ст. та була визнана в Золотій Орді; 2) срібні родовища Донеччини могли бути джерелом руського видобутку срібла, можливо, і в минулі століття (карбування срібної монети Володимиром); 3) зазначений регіон настільки міцно асоціювався з Руссю, що татари звали його «горами Русів», визначали як належний до «їхньої країни» або пов’язаний із ними; 4) подальшого дослідження вимагає з’ясування того, чому матеріали про вагу «сувам», які дають можливість ідентифікувати його як київську гривню, приховувалися в російському перекладі до 1884 р., а матеріали про Салтука-віщуна, які дають змогу більш детально розкрити особливості кримської і приазовської географії та історію мусульманського заселення, були змінені.