КОМУНІСТИЧНІ ОБРЯДИ ТА СВЯТА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ «НОВОЇ ЛЮДИНИ» В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 1920–1930-Х РР.

Анотація

Мета статті – дослідити місце офіційних свят та обрядів у формуванні «нової людини» на території Радянської України в міжвоєнний період, визначити їхні характерні особливості та засоби впливу на свідомість населення. Методи дослідження. Досягнення поставленої мети та завдань дослідження стало можливим завдяки використанню загальнонаукових і конкретно-історичних методів наукового пошуку. Серед них провідним є метод аналізу й синтезу, що на основі вивчення окремих складників дав змогу з’ясувати загальні ознаки нових комуністичних свят в УСРР в окреслений період. Успішне вирішення дослідницьких завдань було би неможливим без застосування принципу історизму. Результати дослідження полягають у комплексному висвітленні питання ролі та значення створеної і втіленої в життя протягом 20–30-х рр. ХХ ст. комуністичної обрядовості для формування «нової людини», а також у створенні на цій основі цілісного уявлення про соціально-культурне й політичне життя в Радянській Україні в зазначений час. Визначено особливості запровадження більшовицьких свят у республіці та їх впливу на свідомість її жителів. На конкретних прикладах проілюстровано ставлення людей до нових обрядів і свят. З’ясовано основні сюжети та сценарії відзначення таких заходів. Усі вони мали одну мету – пропаганду комуністичної ідеології, тому помітна тенденція залежності впровадження радянських обрядів від політичної ситуації та партійних завдань у конкретний історичний період. Висновки. Після захоплення України одним із пріоритетних завдань московського комуністичного керівництва стало формування на її території «нової людини», лояльної до влади та позбавленої національних ознак. Для його виконання було розгорнуто нечувану за обсягами комуністичну агітацію та пропаганду, одним із найбільш дієвих складників якої було створення нової соціалістичної/комуністичної обрядовості. Радянські свята мали витіснити з культурної пам’яті жителів України традиційний світогляд і цінності та замінити їх новими, пов’язаними з більшовицькою ідеологією і доктриною. Їх насадження не лише мало виховний ефект, а й поступово створювало ілюзію приналежності до уявної єдиної спільноти «радянських людей» – «найбільш прогресивної» частини людства.