ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ДУХОВЕНСТВА БОЙКІВЩИНИ (КІНЕЦЬ ХІХ – 30-ТІ РР. ХХ СТ.)
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2023-42-2Ключові слова:
священник, духовенство, громадська діяльність, Михайло Зубрицький, звичай, спогади, Бойківщина, Галичина, бойкиАнотація
Метою дослідження є аналіз різних форм активності духовенства у громадському житті населення Бойківщини наприкінці ХІХ – у 30-х рр. ХХ ст. У процесі написання статті було використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, а також ретроспективний, хронологічний, просопографічний і порівняльно-історичний методи. Результати. Священники Бойківщини активно працювали у низці громадських товариств. У читальнях «Просвіти» вони знаходили сприятливий ґрунт для різних форм роботи, на зразок виступів з рефератами, агітаційних промов і голосних читань. Такі акції були спрямовані на ліквідацію неписьменності, розширення кругозору селян, надання їм основних відомостей про географію, медицину, раціональне ведення господарства. Наприклад, М. Зубрицький знайомив парафіян з основами правової культури, оскільки тлумачив закони і розпорядження. Парохи розвивали мережу хорів та театральних гуртків, вбачаючи у них важливу складову культурно-освітньої роботи і можливість залучити селян до кращих зразків української і світової культури. Часто аматорські гуртки очолювали діти священників. У міжвоєнний період душпастирі Бойківщини виступали ініціаторами шкільних плебісцитів на підтримку української мови навчання. Вони ж закликали селян організовувати дитячі садки. Духовенство популяризувало ідеї кооперації, а також здорового способу життя. Священики під час першого причастя вимагали присягу до 21 року не вживати алкоголь, організовували місії тверезості, символічні похорони горівки. Душпастирі вели агітацію за вибори до місцевих органів влади, скликали віча з виборчого законодавства і стежили за ходом голосування. Висновки. Наприкінці ХІХ – 30-х рр. ХХ ст. духовенство Бойківщини активно працювало заради зростання культурно-освітнього та соціально-економічного рівня життя селян. Воно дбало про формування основ правової культури громадян, забезпечувало їхню активну участь у передвиборчих процесах, адже вбачало у цьому одну з передумов успішної суспільно-політичної боротьби.
Посилання
Богачевський Д. На возі і під возом. Торонто : Добра книжка, 1976. 142 с.
Вепрів Р., Гнип І. Греко-католицька церква і організація економічного самозахисті українського населення Східної Галичини у міжвоєнний період. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. 2013. Вип. 2. Ч. 1. 64–71.
Депутат Б. Перегінське: Історичні нариси і новели. Івано-Франківськ, 2005. 100 с.
Державний архів Львівської області. Ф.1. Оп. 9. Спр. 68. 240 Арк.
Дрогобицька О. Традиція і модерн: Побут української сільської інтелігенції Галичини (кінець ХІХ – 30‑ті рр. ХХ ст.). Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2014. 540 с.
Дрогобиччина – земля Івана Франка. Збірник географічних, історичних та етнографічно-побутових і мемуарних матеріялів. Нью-Йорк–Париж–Сидней–Торонто, 1986. 561 с.
Зубрицький М. Зібрані твори і матеріали: у 3 Т. Львів, 2016. Т. 2. 613 с.
Комарницький В. Подвижництво Щасного Василя-Саломона. Мандрівець. 2008. № 2. С. 38–41.
Коренець Д. Спомин стриянина. Діло. 1928. Ч. 170. С. 2–3.
Купчик Л. Третій удар. Львів : Каменяр, 2001. 145 с.
Молчко У. До питання картини світу отця Остапа Нижанківського. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2021. Вип. 39. С. 35–39.
Назарко Ір. Чільний священик з Бойківщини. Літопис Бойківщини. 1976. Ч. 2/24. С. 38–42.
Олесницький Є. Сторінки з мого життя: У 2 ч. Львів, 1935. Ч. II. 122 с.
Стрийщина: Історично-мемуарний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнятівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Нью-Йорк–Торонто–Париж–Сидней, 1993. Т. ІІІ. 635 с.
Центральний державний історичний архів у м. Львів. Ф. 348. Оп. 1. Спр. 6768. 14 арк.
Himka J.-P. Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century. Edmonton: CIUS, 1988. 343 p.
