ІСТОРІОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ШКОЛИ ЗБРОЄЗНАВСТВА

Анотація

Зброєзнавство – окрема історична дисципліна, яка сформувалась у період ХІХ–ХХ ст. Європейська школа вивчення зброєзнавства зароджувалася шляхом від особистісної зацікавленості наукової спільноти до виокремлення її як самостійної історичної дисципліни. Засновано школу зброєзнавства колишніми військовими, які присвятили себе історичній науці. Метою дослідження є дослідити шлях розвитку історіографічних засад формування європейської школи зброєзнавства й побудувати їх у хронологічній послідовності; проаналізувати роль аматорів і науковців України в цьому процесі. Методологія: для реалізації поставленої у розвідці мети використано сучасні методологічні системи, загальні та спеціальні наукові методи. Поєднуваний характер методології дослідження дав змогу зробити висновки, що стосуються проблеми вивчення історіографічних засад під час формування європейської школи історичного зброєзнавства. Результати: розглянуто роботи видатних істориків ХІХ–ХХ ст., які вплинули на розвиток історичного зброєзнавства; проаналізовано історіографічні джерела; проведено хронологічну лінію розвитку історичного зброєзнавства; визначено засади формування дисципліни; розглянуто праці науковців, окреслено цілі та здобутки їх досліджень. У статті розглядається роль асоціації вивчення історичної зброї та костюму в розвитку дисципліни історичного зброєзнавства та її вплив на цей процес. Висвітлено вклад України в становлення зброєзнавства як окремої історичної дисципліни, акцентовано увагу на внесок науковців у роботі «Історія Українського війська» як продовженні традицій європейської школи вивчення озброєння минулого. Проаналізовано вплив Бегайма, видатного австрійського вченого, на розвиток зброєзнавства. Проведено порівняльний аналіз видань, окреслено проблематику й визначено актуальність. Висновки: дослідження цілком висвітлює магістральні фактори формування й розвитку історичного зброєзнавства – дисципліни, що зародилася завдяки колишнім військовим офіцерам, які зосередились на науці. Розвиток історіографії обумовлено зацікавленістю наукової спільноти західної та північної Європи. На початку ХХ століття представники української науки створили вагоме дослідження, продовживши європейські традиції історіографічного розвитку зброєзнавства та воєнної історії загалом. Важливість формування історичного зброєзнавства є беззаперечним для осягнення питання концепцій класифікації озброєння від давніх часів й до сьогодення.