ІСТОРІОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ШКОЛИ ЗБРОЄЗНАВСТВА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2024-45-5

Ключові слова:

В. Бегайм, Я. Петерсен, Ф. Бертон, Г. А. Кречмар, К. М. Тірбах, зброєзнавство, енциклопедія зброї, клинкова зброя, військове спорядження, класифікація озброєння, військово-історичне дослідження.

Анотація

Зброєзнавство – окрема історична дисципліна, яка сформувалась у період ХІХ–ХХ ст. Європейська школа вивчення зброєзнавства зароджувалася шляхом від особистісної зацікавленості наукової спільноти до виокремлення її як самостійної історичної дисципліни. Засновано школу зброєзнавства колишніми військовими, які присвятили себе історичній науці. Метою дослідження є дослідити шлях розвитку історіографічних засад формування європейської школи зброєзнавства й побудувати їх у хронологічній послідовності; проаналізувати роль аматорів і науковців України в цьому процесі. Методологія: для реалізації поставленої у розвідці мети використано сучасні методологічні системи, загальні та спеціальні наукові методи. Поєднуваний характер методології дослідження дав змогу зробити висновки, що стосуються проблеми вивчення історіографічних засад під час формування європейської школи історичного зброєзнавства. Результати: розглянуто роботи видатних істориків ХІХ–ХХ ст., які вплинули на розвиток історичного зброєзнавства; проаналізовано історіографічні джерела; проведено хронологічну лінію розвитку історичного зброєзнавства; визначено засади формування дисципліни; розглянуто праці науковців, окреслено цілі та здобутки їх досліджень. У статті розглядається роль асоціації вивчення історичної зброї та костюму в розвитку дисципліни історичного зброєзнавства та її вплив на цей процес. Висвітлено вклад України в становлення зброєзнавства як окремої історичної дисципліни, акцентовано увагу на внесок науковців у роботі «Історія Українського війська» як продовженні традицій європейської школи вивчення озброєння минулого. Проаналізовано вплив Бегайма, видатного австрійського вченого, на розвиток зброєзнавства. Проведено порівняльний аналіз видань, окреслено проблематику й визначено актуальність. Висновки: дослідження цілком висвітлює магістральні фактори формування й розвитку історичного зброєзнавства – дисципліни, що зародилася завдяки колишнім військовим офіцерам, які зосередились на науці. Розвиток історіографії обумовлено зацікавленістю наукової спільноти західної та північної Європи. На початку ХХ століття представники української науки створили вагоме дослідження, продовживши європейські традиції історіографічного розвитку зброєзнавства та воєнної історії загалом. Важливість формування історичного зброєзнавства є беззаперечним для осягнення питання концепцій класифікації озброєння від давніх часів й до сьогодення.

Посилання

Заболотна І. Історіографія життя та наукової спадщини І. П. Крип’якевича. Історіографічні дослідження в Україні : зб. наук. пр. Київ : 2007. Вип. № 17. С. 201–217.

Кирпичников А. Н. Мечи и сабли IX–XIII вв. Древнерусское оружие. Москва – Ленинград : Наука. 1966. Вып. 1. 142 с.

Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років XX ст.). Упорядкування Б. Якимовича. Вид. 4-те, змін. і доповн. Львів: Світ, 1992. 713 с.

Миллер Ю. А. Арсенал Эрмитаж. История и современность. 1764–1988. Москва : Искусство. 1990. 368 c.

Alheidis von Rohr. Waffen- und Kostümkunde. Rückschau und Ausblick. Die Zeitschrift der Gesellschaft für Historische Waffen- und Kostümkunde e.V. 1896–1996. Band 38, Nr. 1. Otto Schwartz & Co., Göttingen 1996. 192 р.

Andrea Rottloff: Archäologen (Die Berühmten). Philipp von Zabern, Mainz 2009, 208 р.

Bergljot Solberg. Jan Greve Thaulow Petersen. Universitetet i Bergen. Store norske leksikon. 2023. Retrieved from: https://snl.no/Jan_Greve_Thaulow_Petersen. January. 05. 2024.

Brodie Fawn M. The Devil Drives: A Life of Sir Richard Burton. New York: W. W. Norton & Company. 1967. 410 р.

Ewart Oakeshott. The Archaeology of Weapons: Arms and Armour from Prehistory to the Age of Chivalry. Martlesham. Boydell Press. 1960. 200 p.

Karl Koetschau. Moritz Thierbach. Zeitschrift für historische Waffenkunde 4, 1908. P. 156–158.

Karl Koetschau. Wendelin Boeheim. Zeitschrift für historische Waffenkunde 2, 1902. P. 131–134.

Kennedy Dane. The Highly Civilized Man: Richard Burton and the Victorian World. Cambridge: Harvard University Press. 2005. 354 р.

Ludwig Biewer, Eckart Henning. Wappen: Handbuch der Heraldik. Böhlau Verlag Köln Weimar. 2017. 382 р.

Michael Loads. Swords and Swordsmen. Barnsley: Pen and Sword Books. 2010. 494 р.

Oskar Regele. Böheim, Wendelin Josef. Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 2, Berlin: Duncker & Humblot. 1955. 367 р.

Wendelin Böheim. Handbuch der Waffenkunde. Das Waffenwesen in seiner historischen Entwickelung vom Beginn des Mittelalters bis zum Ende des 18. Wiesbaden: Fourier Verlag, 1985. 570 р.

Wilfried Tittmann: Der Neubeginn von Verein und historischer Waffenkunde im Berlin der Nachkriegszeit – Zur Vita von Heinrich Müller und Helmut Nickel. Waffen- und Kostümkunde. Band 62, Nr. 2. Sonnefeld: Louis Hofmann. 2020. P. 175–192.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-04-30

Як цитувати

Михайлов, М. О. (2024). ІСТОРІОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ШКОЛИ ЗБРОЄЗНАВСТВА. Південний архів (історичні науки), (45), 38–44. https://doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2024-45-5