ДІЯЛЬНІСТЬ КООПЕРАТИВНИХ ТЕХНІКУМІВ УКРАЇНИ В 1920-Х РОКАХ ТА СПЕЦИФІКА ЇХ РОБОТИ

Анотація

Метою дослідження є розкриття завдань і цілей, поставлених комуністичною партією перед торговельно- економічною освітою 1920-х років. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого конструктивізму, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичних (історико-системний, історико-типологічний) методів. Наукова новизна полягає в тому, що у статті подаються архівні документи Центрального державного архіву вищих органів влади України щодо створення кооперативних технікумів, які були допоміжною базою інститутів народного господарства та були задіяні у процесі поширення кооперативної освіти в Україні. Результати дослідження. У статті розкрито завдання й цілі, поставлені владою перед науково-педагогічною діяльністю технікумів, та акцентовано на соціальному складі студентів. Основну увагу приділено вивченню ситуації в Одеському торговельно-промисловому технікумі, Донецькому кооперативному технікумі та Смілянському кооперативному технікумі. Варто підкреслити, що ця тема є актуальною, оскільки в Україні є лише фрагментарні дослідження з питань торгівлі та економічної освіти 1920-х років. У статті представлені дані про фінансове забезпечення технікумів, розкрита роль кооперативних організацій у фінансовій допомозі, звертається увага на проблеми, пов’язані з фінансуванням та зарахуванням студентів до кооперативних технікумів. Автори підкреслюють роль торговельно-економічної освіти в появі нової комерційної та пролетарської інтелігенції. Висновки. Система торговельно-економічної освіти ставила чітку мету – здійснити пролетаризацію освіти та залучити селянські маси до популяризації кооперації. За відомостями, що містяться в опрацьованих авторами архівних документах, можна констатувати, що кооперативні технікуми виконували роль додаткової ланки в розвитку кооперативного навчання та були покликані зв’язати село з кооперацією. Водночас до завдань науково-педагогічної діяльності радянська влада відносила підготовку й перепідготовку викладацького складу, розширення чисельності спеціалістів комерційного профілю, збільшення кількості студентів пролетарського та селянського походження, стимулювання практичної роботи тощо.