ПРИРІСТ НАСЕЛЕННЯ В ПАЛАНКОВОМУ МІСТІ НОВИЙ КОДАК НАПЕРЕДОДНІ ЗРУЙНУВАННЯ НОВОЇ СІЧІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СПОВІДНИХ РОЗПИСІВ)

Анотація

Метою статті є аналіз приросту населення в паланковому місті Новий Кодак напередодні зруйнування Нової Січі, його окремих складників (природного та механічного приросту), а також показників, які здійснювали на нього вплив: народжуваності, шлюбності, шлюбної структури та статево-вікового складу населення. Основним методом є моделювання даних. Модель побудовано: 1) шляхом екстраполяції даних загального приросту козацької верстви на все населення міста; 2) шляхом екстраполяції на подальший період коефіцієнтів народжуваності за попередні роки, отриманих зі статево-вікової структури населення методом компонентів (методом зсуву за статтю та віком). При цьому робиться припущення про незмінність народжуваності та незначний вплив смертності, через що народжуваність фактично дорівнює природному приросту. Під час аналізу інших показників також застосовується когортний аналіз. Результати дослідження демонструють, що згідно з модельними даними загальну кількість населення міста Новий Кодак на момент зруйнування Запорізької Січі у 1775 році можна оцінити у 2916–4577 осіб. Частка «прихованого» від оподаткування населення становила 57 %. Природний приріст перевищував механічний і перебував приблизно на рівні 45 %, тоді як механічний – 33 %. Найбільші показники народжуваності (41 %) та сумарний коефіцієнт народжуваності (7,6) були у посполитого населення, тоді як найвища шлюбність спостерігалася серед козацтва (13 %). Найбільш популярними були шлюби із середнім віковим лагом (6–10 років). Аналіз динаміки народжуваності за попередні періоди демонструє просідання у 1739, 1745 та 1759–1760 роках. Останнє «просідання» найбільш помітне серед козацької верстви населення. Автор доходить висновку, що модельні дані відповідають попереднім оцінкам кількості населення міста на момент зруйнування Запорізької Січі, що загалом верифікують достовірність моделі. Населення міста переважно збільшувалось за рахунок народжуваності, а не міграційного притоку, роль якого у зростанні населення усе ж була значною. Можна припустити, що частину приїжджих становили самотні жінки (ймовірно, молоді вдовички), які створювали конкуренцію на шлюбному ринку міста, через що не всі жінки могли знайти собі пару в період першого та другого вдівства. Це призводило до шлюбів з великою різницею у віці. Статево-вікова структура населення міста була нормальною та належала до прогресивного типу, але мешканці, особливо козаки, зазнали значних втрат чоловічого населення внаслідок російсько-турецької війни 1735–1739 років. Прийшле населення було переважно посполитим, тоді як козацьке населення складалося з місцевих мешканців (які мешкали в місті як мінімум з 1730-х років). Подальші перспективи дослідження пов’язані із просопографічними дослідженнями та пошуком конкретних кейсів міграції до Нового Кодака в зазначений період. Іншим напрямом можуть стати компаративні дослідження демографічних показників різних населених пунктів вольностей Війська Запорозького Низового та Гетьманщини.