АРХІВНІ ДЖЕРЕЛА ПРО БУДІВНИЦТВО ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ У ПОСЕЛЕННЯХ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИАЗОВ’Я У XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Анотація

Метою статті є розгляд на прикладі Бердянського та Мелітопольського повітів Таврійської губернії одного з маловивчених аспектів культурного життя православного населення у XIX – на початку XX століття, пов’язаного з церковним будівництвом у їхніх поселеннях. Автори ставлять своїм завданням на конкретних прикладах просте- жити основні риси та особливості цього процесу. Церковне будівництво посідало помітне місце у внутрішньому житті місцевих громад, про що свідчать відповідні архівні матеріали, зібрані у фондах державного архіву Автономної Республіки Крим. Ми зупинимося лише на деяких із них, які належать до фонду 118 «Таврійської духовної консисторії», що стосуються території тодішнього Бердянського та Мелітопольського повітів Таврійської губернії. Було використано низку загальнонаукових і дисциплінарних методів. Таким чином, мета та завдання дослідження визначили теоретико-методологічний підхід до пізнання історичної дійсності, який базується на діалектичних методах пізнання. Результати дослідження. За переписом 1897 року в місті було близько десяти православних церков, дві єврейські та одна караїмська синагога. Головною серед них була Вознесенська соборна церква. Її будівництво розпочалося в 1842 році і закінчилося в 1848 році (освячено 18 травня 1848 року). Кам’яна будівля церкви мала огорожу та дерев’яну дзвіницю на 2 стовпах. Дещо пізніше, у 1854 р., до неї прибудували кам’яну дзвіницю, а в 1903–1904 рр. будівлю церкви розширили новими прибудовами. Серед інших православних церков міста в архівних документах згадується Богоявленська церква (1863 р.), Петропавлівська церква (1892 р.), Покровська цвинтарна церква (1865 р.), Олександрівська гімназія 1876 р. Завершуючи загальний огляд цього питання, ми можемо зробити висновок про досить активну роль місцевого населення та болгарських переселенців у церковному будівництві у поселеннях Приазовського регіону Таврійської губернії у пореформений період. Це однаково стосувалося як власне болгарських, і сусідніх із ними селищ Північно-Західного Приазов’я. Подібне будівництво велося головним чином за рахунок місцевих громад, а місцеві церкви були не лише релігійними цен- трами, але й часто виконували функції початкових шкіл.