КУЛЬТУРА ПІДПРИЄМНИЦТВА: ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ В КОНТЕКСТІ УРБАНІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Анотація

Авторка розкриває сутність поняття «підприємництво» та «культура підприємництва» – загалом та в контексті модернізаційних перетворень другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Акцент у статті зроблений на тому, що поняття «підприємництво» та «культура підприємництва» є контекстуальними, втім, зберігаючи загальні спільні риси. Аналізуються погляди на сутність підприємництва Йозефа Шумпетера, Альфреда Чандлера (засновника напряму бізнес-історії), Франко Аматорі тощо. Авторка звертається до доробку Макса Вебера, Вернера Зомбарта, Рольфа Рюттінгера при аналізі поняття «культура підпри- ємництва». В контексті дослідження культуру підприємництва авторка визначає як синонім нової системи норм і символів, форм, методів підприємницької діяльності, навіть нового цілепокладання (нове розуміється в якості модерне, індустріальне, на противагу традиційному). Культура підприємництва носить об’єктно-суб’єктний характер і не може бути зведена лише до соціально-психологічних, ціннісних чи мотиваційних компонентів. Вона включає набір правил та засобів вирішення проблем зовнішньої адаптації й внутрішньої інтеграції ресурсів. У висновках відмічені ключові риси культури підприємництва – еклектичність, нестабільність, низький рівень інноваційності, конфронтаційний стиль взаємин із робітниками, недалекоглядність та поширеність мотивів самоствердження, у відносинах із владою – залежність. Попри те, що культура підприємництва залежить від конкретно-історичних факторів, це все ж парасольковий термін.