PROFESSIONAL SELF-FULFILLMENT OF NATIONWIDE EDUCATIONAL AND SCIENTIFIC SPECIALISTS BASED ON THE UKRAINIAN INSTITUTE OF CITIZENSHIP IN PRAGUE 1926–1928
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2023-41-5Keywords:
professors, personnel, teaching staff, education, science, self-development, institute institutions, Scientific CouncilAbstract
Purpose. The work aims to analyze the activities of leading educators of the Ukrainian Institute of Social Studies. The article focuses on the institution’s activities, as it played an important role in educational services to Ukrainian emigrants from 1926 to 1928. Methods. While studying this issue, the historical process was applied as a main one, as well as analytical and descriptive. To understand the effective activity of the teaching staff at an educational institution, it is necessary to single out certain personalities and use their example to demonstrate the core of science and describe educational activities. Results: Distinguished researchers, with the help of a systematic analysis and historical method, noted their academic achievements and influence on the development of Ukrainian science abroad during emigration. Conclusions: Effective self-realization of teachers in emigration primarily depends on creative potential, self-control, professional competencies, and educational strategies. The source base for the study of the brightest and most productive personalities of the Ukrainian Institute of Social Studies is a diverse structure of documents, among them we highlight the report on the activities of the academic institution, articles, and archival documents that note the educational activities of teachers. The characteristics of this institution’s main teachers are M. Shapoval, N. Grigoriyev, S. Rusova, L. Bilecki, S. Goldelman, O. Eichelman, S. Sheluhin, M. Mandryk, T. Hryb, who accumulated academically and scientific process in the institution. Scientific offices of professors from various disciplines: economics, sociology, law and ethnology are outlined. It has been established that knowledge is the most valuable treasure in society, and with the help there is an exchange of information between the old and new generations. It is necessary to consider the Ukrainian Institute of Public Studies as an educational institution that formed the scientific potential of Ukraine outside the country because, in the future, the specialists who received the education will try to return to the territory of Ukraine and implement educational reforms. So, social transformations lead to radical changes in the higher education system.
References
Брайлян Н. Періодичні видання української еміграції у Чехословаччині (1919–1929 рр.): динаміка розвитку, кількісні параметри. Збірник праць Науково-дослідного інститу пресознавства. 2014. № 4. С. 74–90. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ZPNDZP_2014_4_8 (дата звернення: 01.03.2023)
Віднянський С. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехословаччині: Український вільний університет (1921–1945). Київ, 1994. 84 с. URL: http://history.org.ua/JournALL/Preprint/1994/1.pdf (дата звернення: 28.02.2023).
Ґольдельман С. Жидівська національна автономія в Україні (1917–1920 рр.). Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1967. 138 с. URL: https://diasporiana.org.ua/istoriya/57-goldelman-s zhidivska-natsionalna-avtonomiyav-ukrayini-1917-1920-rr/ (дата звернення: 25.02.2023).
Груць Г.М. Теоретичні засади розвитку суспільного дошкільного виховання у педагогічній спадщині С.Ф. Русової. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Педагогіка. Тернопіль, 2012. № 2. С. 55–59. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPU_ped_2012_2_12 (дата звернення: 01.03.2023).
Джус О.В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції : монографія. Івано-Франківськ : Плай, 2002. 260 с.
Джус О. Професійна підготовка молоді Української діаспори в Українському соціологічному інституті (Українському інституті Громадознавства). Інноваційна педагогіка. Одеса, 2019. № 14. Т. 2. С. 40–46.
Ейхельман О. Проєкт конституції основних державних законів Української Народньої Республіки. Тернів. С.У.Д. ч. 2. 1921. 104 с.
Осташко Т.С. Шелухин Сергій Павлович. Енциклопедія історії України: Т. 10 / ред. Рада : В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Ін-т історії України. Київ: Наук. думка, 2013. 688 с. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Shelukhin_S (дата звернення: 01.03.2023).
Ковальчук О.О. Мандрика Микита Іванович. Енциклопедія історії України: у 6 Т. / ред. рада.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; НАН України, Ін-т історії України. Київ : Наук. думка, 2009. Т. 6. 790 с. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mandrika_M_I (дата звернення: 01.03.2023).
Зайченко І.В. До питання про історіографію дослідження творчої спадщини С.Ф. Русової. Педагогічний дискурс 2013. № 15. С. 257–261. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/peddysk_2013_15_54 (дата звернення: 01.03.2023).
Звіт з діяльності Українського Інституту Громадознавства в Празі і його установ квітень 1926 – листопад 1928. Прага, 1928. С. 2. URL: https://diasporiana.org.ua/ukrainica/zvit-z diyalnosty ukrayinskogoinstytutugromadoznavstva-v-prazi-i-jogoustanov-kviten-1926-lystopad-1928/ (дата звернення:27.02.2023).
Л. Биковський. Соломон Ізраїлевич Ґольдельман 1885–1974. Бібліографічні матеріали. Денвер – Єрусалим. 1976. 293 с. URL: https://diasporiana.org.ua/ukrainica/9752bikovskiysolomon-izrayilevich- goldelman-1885-1974-bio-bibliografichni-materiyali/ (дата звернення: 20.02.2022).
Лобанова А., Петрухін С. Соціологічні ідеї Микити Шаповала: історична репрезентація. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. Київ, 2020. № 2. С. 90–98. URL:http://stmm.in.ua/archive/article.php?issue=20202&contentId=2202026 (дата звернення: 28.02.2023).
Мандрика М. Леонід Білецький. Вінніпег, 1958. 56 с. URL: https://diasporiana.org.ua/literaturoznavstvo/1017-mandrika-m-leonid-biletskiy/ (дата звернення: 20.02.2022).
Сухобокова О.О. Громадсько-політична та культурно-просвітницька діяльність Н. Григорієва (1883–1953) : автореф. дис… канд. іст. наук : 07.00.01, Київ, 2008. 15 с.
Токарчук О.В. Державно-правові погляди С.П. Шелухіна : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 Київ, 2011. 20 с.
Хороб С. Леонід Білецький – історик українського літературознавства. Слово і Час. 2019. № 6. С. 20–30.