СЕРЕДНЬОВІЧНІ EXEMPLA У ЗАРУБІЖНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: ЗНАХІДКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

Мета розвідки полягає в порівняльному аналізі зарубіжних досліджень середньовічних exemplorum, оцінці ролі цього виду оповідних джерел у релігійному та культурному просторі Західної Європи XII– XV століть. Методологічною основою роботи є загальнонаукові принципи історизму, об’єктивності й системності; спеціально-історичні методи: проблемно-історіографічний, порівняльно-історичний. Наукова новизна. Дослідження розкриває роль exemplorum у проповідницькій практиці, поглиблює уявлення вчених стосовно їх модифікації, корелює оцінки ролі «прикладів» у релігійному та культурному просторі Західної Європи. Детальне порівняння підходів провідних європейських істориків до трактування exempli показало недостатнє вивчення цього явища. Особливу увагу приділено специфіці застосування «прикладів» у проповідях, еволюції їх форми та змісту від античності до середньовіччя, а також ролі цього виду історичних джерел у формуванні уявлень, ціннісних орієнтирів і культурного простору середньовічної Західної Європи. Аналіз праць Жака Ле Гоффа, Бориса Ґеремека, Марі-Анн Польо де Больйо, Жака Берліоза, Томаса Крейна й інших авторів дав змогу порівняти підходи провідних медієвістів до трактування exempli як історичного джерела чи (та) літературного твору, систематизувати уявлення вчених про еволюцію форми, змісту, ролі «прикладів» у релігійному та культурному житті XII–XV століть. У статті сформульовані перспективи подальших досліджень цього виду історичних джерел. Висновки. Exempla відігравали ключову роль у релігійному та культурному житті Західної Європи часів Високого середньовіччя. У XII–XI століттях вони стали важливим засобом сприйняття населенням християнських цінностей. Exempla у XV–XVI ст. поступово втратили проповідницьку функцію і трансформувалися у світські твори. Подальше вивчення цих історичних джерел дасть змогу глибше дослідити культурне та релігійне життя в європейському суспільстві за часів с ередньовіччя.