УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО НАПЕРЕДОДНІ СТАЛІНСЬКОЇ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ: ЧИ ІСНУВАЛА АЛЬТЕРНАТИВА ІСТОРИЧНОГО ПОСТУПУ

Анотація

Метою дослідження є з’ясування питання щодо існування (не існування) альтернативи сталінській «соціалістичній перебудові» сільського господарства у контексті соціально-економічного стану доколгоспного селянства. Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено принципи макроісторичних та альтернативних підходів, що дозволило виявити нові аспекти проблеми здійснення сталінським тоталітарним режимом небаченого в історії соціального експерименту перебудови суспільства на основі утопічних ідей побудови комунізму. Результати дослідження. Встановлено, що з середини ХІХ ст. перед суспільством об’єктивно постала необхідність модернізації та, відповідно, перебудови сільського господарства, перетворення селянина на фермера. Імперська капіталістична індустріалізація проводилась у значній мірі за рахунок селянства, мала неприйнятну для суспільства соціальну ціну. Більшовики нав’язали суспільству утопічну комуністичну модель модернізації (за радянською термінологією, соціалістичні індустріалізація, колективізація і культурна революція), яка не була сприйнята більшою частиною суспільства і, зокрема селянства. Проте більшовиків це не обходило. Вони виходили з концепту «диктатури пролетаріату» і для них органічними були примус і терор в реалізації своєї політики. У статті наголошується, що особливо драматична ситуація в часи непу, тобто напередодні радянської модернізації, склалась на селі. Внаслідок тимчасової відмови від «комуністичного штурму» і запровадження «державного капіталізму» у 1920-і роки селянство пережило своєрідний ренесанс. На селі відбулося відродження доіндустріальних стратегій життєдіяльності – натуралізація господарського життя, орієнтація на споживання, дистанціювання від влади і радянської економіки. Тобто спостерігалась тенденція певної автаркії. Відповідно, вкрай повільно зростали обсяги сільськогосподарського виробництва, знизилась його товарність і споживання промислових товарів, селянство економічно і політично не підтримало більшовицький курс на прискорену індустріалізацію і взагалі більшовицький варіант модернізації. Висновки. Доведено, що у конкретно-історичних умовах радянської України 1920-х років альтернативи новому варіанту «комуністичного штурму» не існувало. Наголошується, що дослідження радянської історії у концепті альтернативності мають неабияку перспективу, особливо щодо ключових її моментів. Це дозволяє краще зрозуміти сутність і наслідки для пострадянських країн спроби реалізації комуністичного проекту.