РУХ ОПОРУ БІЛЬШОВИЦЬКОМУ РЕЖИМУ НА ДРАБІВЩИНІ: ПЕРЕБІГ ТА НАСЛІДКИ ПОВСТАННЯ «ГРЕНАДЕРІВ» 1930 Р.

Анотація

Мета дослідження – на основі аналізу усно-історичної та літературної бази висвітлити рух опору більшовицькому режиму на Драбівщині в 1930 р., розкрити перебіг та наслідки повстання «Гренадерів». Методи. Основу теоретико-методологічної бази дослідження складає сукупність загальнонаукових та суто історичних методів. Застосовуються загальновизнані принципи об’єктивності, науковості, логіко-системний і порівняльний аналіз, проблемно-хронологічний підхід, а також методи синтезу, узагальнення, опрацювання усно-історичних джерел. Результати та висновки. Опрацювавши матеріали усної історії та наявну літературну базу, можна зробити висновки, що Драбівське повстання, як і більшість тогочасних селянських виступів, було спричинене колективізацією. Повстання фактично стало громадянською війною на селі, спровокованою рішенням більшовиків про суцільну колективізацію, спрямованим на реалізацію далекосяжних планів совєтського керівництва. Повстання «Гренадерів» стало одним із перших масових виявів незадоволення політикою совєтської влади, коли повсталі взялися за зброю, намагаючись змінити режим. Повстання драбівських селян носило характер стихійних і розрізнених виступів на рівні інстинктивного самозахисту. Звичайно, існувала і певна організована група з освічених селян, які займались розробкою плану повстання і переслідували певні політичні мотиви, але таких було надзвичайно мало. Більшість селян захищали свій дім від грабунку з боку совєтської влади. Проте повстанню не судилося перемогти. Боротьба між добре підготовленими загонами ДПУ і міліції проти розрізнених, погано керованих і озброєних селян закінчилася поразкою антисовєтського селянського повстання. Розрізнені селянські виступи були придушені. Спалахи селянської непокори були приборкані репресіями та, згодом, Голодомором. Адже сьогодні ми можемо сказати, що Голодомор – це наслідок, а одна з його причин – це організовані повстання під час колективізації. Саме Голодомор став своєрідною зброєю у боротьбі з відвертим чи прихованим опором. І, в першу чергу, цю зброю було спрямовано проти найбільш консервативної, найбільш національно свідомої верстви суспільства – селянства.