ІСТОРИЧНЕ ЗБРОЄЗНАВСТВО В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ІСТОРІІ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті зазначено, що історичне зброєзнавство як міждисциплінарна галузь історичної науки є важливою складовою реконструкції минулого, оскільки дає змогу відтворити не тільки військові технології, а й економічні зв’язки, соціальну структуру та художньо-естетичні уявлення за певними реаліями суспільного розвитку. У визначеному контексті розглянуто перспективні можливості залучення всього комплексу історичного зброєзнавства у сучасний освітянський простір та інтеграцію історії зброї в навчальні програми підготовки майбутніх вчителів історії в Україні. Метою дослідження є – аналіз фахової історіографії, яка дозволяє формувати у майбутніх вчителів навички критичного аналізу проблем історії озброєння, сприяє оволодінню базовим інструментарієм дослідження основних етапів становлення, розвитку та сучасного стану наукової галузі. Методологія: використано загальні й спеціальні методи: порівняльно-історіографічний, джерелознавчий, біографічний, метод періодизації. Поєднувальний характер визначеного комплексу дозволяє довести майбутнім спеціалістам вагомість ролі і місця зброї у воєнно-політичних подіях та її опосередкований вплив на суспільні світові реалії. Результати: доведено, що вивчення історії озброєння є складовою частиною розуміння світоглядного сприйняття війни; осмислення процесу формування військових традицій, історичної пам’яті, національної ідентичності та патріотичного виховання молоді загалом. Персоніфіковано етапи формування української школи зброєзнавства – від перших археологічних описів до становлення системних наукових підходів і інтеграції у світовий науковий простір. Окреслено тенденції сучасного етапу розвитку – міждисциплінарність, поєднання історико-типологічного аналізу з методами матеріалознавства, упровадження цифрових технологій та активізацію міжнародної наукової співпраці. Наголошено, що створення у навчальному процесі інтеграційно-вмонтованого майданчика історії зброєзнавства є запорукою до формування у студентської молоді здатності до творчого науково-дослідного мислення. Висновки: на початку ХХІ ст. фахова історіографія українського зброєзнавства дозволяє викладачам закладів вищої освіти спиратися на наукові здобутки саме вітчизняних дослідників. Доведено, що історичне зброєзнавство має перспективну можливість до подальшого інтегрування в освітній процес окремим блоком навчальних дисциплін. Вони мають допомогти у створенні цілісної системи цивілізаційного розвитку на засадах світоглядного розуміння міліарної компоненти та сприяти розвитку ключових професійних навичок майбутніх спеціалістів, які зможуть ефективно впливати на формування історичної свідомості молоді України.