АНАРХІСТКИ МАРІЯ (МАРУСЯ) НИКИФОРОВА ТА ГАЛИНА (АГАФІЯ) КУЗЬМЕНКО: ҐЕНДЕРНИЙ ПЕРСОНАЛІСТИЧНИЙ ВИМІР РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ 1917–1921 РР.

Анотація

Метою дослідження є порівняльний аналіз особистостей Марії (Марусі) Никифорової та Галини (Агафії, Гандзі) Кузьменко в контексті подій Української революції 1917–1921 рр. Ці жінки були впливовими особистостями в українському анархістському русі в 1917–1919 рр. Доля кожну із них по-своєму пов’язала із Нестором Івановичем Махном – оригінальною та колоритною особистістю Української революції, засновником та командиром «Партизансько-повстанської української армії ім. Н. Махна». Предмет дослідження – персоналістичний вимір доби Української революції 1917–1921 рр. Публікація є частиною ґендерних студій української історіографії. Актуальність статті зумовлена недостатньою увагою до цього напряму серед дослідників періоду визвольних змагань. Іншим завданням публікації є привернення уваги до маловідомих або не досить опрацьованих джерел: мнемінічних, усних, візуальних, які стосуються ґендерних студій революційного періоду 1917–1921 рр. Також на меті – спростування міфів та фейків, пов’язаних із цими жінками, особливо коли йдеться про Марусю Никифорову. Методи. Заявлена мета статті зумовила підбір методичних оптик, застосованих для розв’язання зазначених завдань. Головним є ґендерний підхід, який буде застосовано для аналізу політичної та військової діяльности цих особистостей; мотивації ухвалених ними рішень, що нерідко опиняється поза увагою дослідників. Також буде застосовано територіальний метод дослідження. Фокус дослідження буде спрямовано на терени Центральної України в період 1918–1919 рр. Саме цей мікрорегіон Правобережжя, межами якого нами визначено на заході – річка Синюха, на Сході – Дніпро, на півночі – Рось, на півдні – Південний Буг, – відіграв важливу роль у житті цих жінок у добу визвольних змагань. Іншим важливим методом дослідження є компаративістика. Цей підхід буде застосовано для порівняння життєвого шляху цих персоналій у революційний період, порівняльного аналізу їхнього світогляду. Під час аналізу джерел використовуватиметься критичний метод, методики усної історії. Для аналізу літературних джерел буде застосовано міждисциплінарний інструментарій: деконструкція джерел та прийоми історичної герменевтики. Результати. Проаналізовано джерела: писемні, усні, візуальні, літературні, що стосуються особистостей М. Никифорової та Г. Кузьменко, а також їхньої ролі в історії українського анархістського руху за умов революційного періоду 1917–1921 рр. Висвітлено особливості світогляду, діяльности, мотивації ухвалених ними рішень та впливу цих жінок на особистість Нестора Махна. Спростовано недостовірну інформацію, що стосується цих особистостей. З’ясовано місце та значення цих персоналій в історії українського анархістського руху періоду визвольних змагань 1917–1921 рр. Висновки. Ґендерні студії залишаються цікавим інтелектуальним майданчиком української історіографії. А революційна доба 1917–1921 рр. має ще чимало яскравих постатей жіночої статі, які можуть стати об’єктом досліджень істориків, що сприятиме об’єктивному погляду на роль жінки в історії революційного періоду. Також сподіваємося, що наше дослідження знайде відгук у фахівців та пожвавить інтерес до ґендерної проблематики в українській історіографії періоду визвольних змагань.